Середа, 23.05.2018, 23:15
Welcome Гость | RSS

Кафедра міжнародних економічних відносин

Конференції

Home » Files » Студентська науково-практична конференція 2014 » 1.Тенденції розвитку глобальних та локальних процесів в національній економіці.

Глобальні процеси і тенденції розвитку економіки та фінансів України
14.10.2014, 18:41

Ю.Ю. Чайковський

Науковий керівник: к.е.н., доц. Д.М.Васильківський

Хмельницький національний університет

 

ГЛОБАЛЬНІ ПРОЦЕСИ І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ТА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

Постановка проблеми. Глобальні процеси останніми десятиліттями, кардинально  змінили ситуацію у світовій економіці. Нині вона  знаходиться  на етапі трасформаційного  переходу до якісно нового етапу свого розвитку. Цей перехід супроводжується глобальною фінансовою кризою. Глобальні процеси мають великий вплив на національні економіки, значною мірою обумовлюють тенденції розвитку  економіки України.

Мета дослідження. Метою цієї публікації є огляд основних глобальних процесів та виявлення тенденцій розвитку економіки і фінансів України у сучасних умовах.

 

Основний матеріал дослідження.Розвиток цивілізації на сучасному етапі супроводжується наростанням впливу глобальних процесів які ще не мали місця 30-40 років тому.  Зокрема, це стосується процесів, які визначають характер і спрямованість розвитку світового господарства.

Нині суперечливо переплелися такі процеси як зміна глобальної концепції  розвитку під впливом зміни моделі економічного домінування та регулювання у світі, загрозливе наростання дефіцитів усіх видів ресурсів та боротьби за контроль над ними, формування платформи ціноутворення на ринках ресурсів на основі волевиявлення не покупця а продавця, фінансіалізація, масове винесення основних виробництв реального сектору із розвинутих країн у країни що розвиваються, глобальні міграції, жорсткі об’єктивні потреби формування нового, ефективного, ресурсозберігаючого укладу виробництва, різке посилення боротьби за ринки збуту продукції та сфери життєвого простору, демографічні загрози, наростання домінування ТНК. Має місце криза парадигми розвитку економічних і фінансових систем розвинутих країн на основі боргового фінансування, а також соціалізації державних видатків. Наростають глобальні ризики,  невизначеність майбутнього та глобальна нестабільність розвитку економіки та фінансів.

Це лише короткий перелік тих процесів які суттєво, а можливо докорінно змінюють глобальну  модель   економічного,  соціального і духовного розвитку  людства. За цих умов проблема виживання, конкурентоспроможності кожної окремої країни, особливо малої або середньої є не лише її внутрішньою справою. Умови для існування окремих країн, зокрема України, сьогодні значною мірою визначаються світовим економічним порядком і можливостями пристосування до нових глобальних викликів.

Протягом останнього десятиліття все більш впевнено  пробиває дорогу тенденція формування багатополюсної  системи економічного домінування і регулювання у світі на зміну однополюсної, виразником  якої були США.

Формується модель світового економічного порядку за якої центрами впливу у світі поряд із США стають Китай та Індія.

Вже до 2016 року за обсягами виробництва ВВП  Китай випередить США і країни  єврозони. Станом на 2030 рік за прогнозами Pricewaterhousecoopers [9] Китай вироблятиме понад 30,6 трл. доларів США ВВП за паритетом купівельної спроможності, США – 23,4, Індія – 13,7 трл. дол. США. За прогнозом у 2050 році Бразилія стане четвертою економікою світу після Китаю,  США та Індії. Японія посідатиме п’яте місце, Росія – шосте. На сьоме та восьме місця піднімуться, відповідно,  Мексика та Індонезія. Центр економічної могутності фактично зміститься  у Азію і буде перенесений із розвинутих країн до країн що розвиваються.

Змінюється роль і ступінь впливу на розвиток світової економіки міжнародних організацій та об’єднань держав. Зменшується роль та вплив на розвиток світової економіки МВФ, Світового банку та інших міжнародних організацій ветеранів. У перспективі послаблення ролі як світового гравця Європейського Союзу. Одночасно різко зростає вплив транснаціональних корпорацій та таких міждержавних неформальних об’єднань як G8 та G20.

G8 або Велика вісімка виникла у 1975 році як Велика сімка. З 1996 року до її складу увійшла Росія. До складу групи входять Великобританія, Німеччина, Італія, Канада, Росія, США, Франція, Японія. До участі у засіданнях групи запрошують ЄС, країна що головує, а також Китай та Індія.

В рамках G8 узгоджуються підходи до вирішення важливих міжнародних проблем, а також фіксуються наміри країн. У G8  країни головують по черзі.

Країни члени G8 виробляють близько 46 процентів світового обсягу виробництва валового внутрішнього продукту.

У 1999 році на засновницькій конференції у Берліні було створене ще одне, більш масштабне  міждержавне об’єднання – Велика індустріальна двадцятка ( G20 ).

Група двадцяти є форумом міжнародних нарад міністрів фінансів і глав центральних банків, які репрезентують 20 найбільших економік світу.    Це національні економіки 19 країн світу та економіка ЄС, яка представлена країною, що головує у ЄС, крім випадків коли головуюча  у ЄС країна  є  членом двадцятки. На зустрічах G20 беруть участь МВФ і Світовий банк.

До складу G20 входять Австралія, Аргентина, Бразилія, Великобританія, Німеччина, ЄС, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, США, Турція, Франція, ПАР, Республіка Корея.

З 2013 року у G20 головує Росія. Черговий саміт G20 відбудеться 5-6  вересня 2013 року у Санкт-Петербурзі.

G20 була створена у зв’язку із фінансовими кризами, що мали місце у світовій економіці наприкінці 90-х років ХХ століття. Створення групи свідчило про усвідомлення факту неадекватного представлення у світових процесах та обговореннях країн які розвиваються, їх недостатньої участі у прийнятті рішень стосовно глобального розвитку.

З 2008 року зібрання G20 проводять на вищому рівні за участю глав держав.

У листопаді 2008 року у Вашингтоні на вищому рівні були обговорені питання світової фінансової кризи. Окремим аспектом світової фінансової кризи, проблемах розвитку фінансів і економіки зокрема і в Європейському Союзі були присвячені зустрічі G20 на вищому рівні у 2009, 2010, 2011, 2012 роках.

У рамках G20 створена Рада із питань фінансової стабільності.

G20 сьогодні найвпливовіше угрупування, яке виробляє 90 процентів ВВП світу, контролює 80 процентів світової торгівлі, репрезентує дві третини населення планети.

У світовому господарстві протягом останніх десятиліть загрозливо наростають дефіцити усіх видів ресурсів, стрімко росте їх вартість. Це в першу  чергу  стосується  енергетичних  ресурсів, продовольства, води, землі, робочої сили. Наприклад, вартість однієї тисячі кубічних метрів природного газу імпортованого Україною зросла із 60 доларів у 2004 році до 432 доларів  у першому кварталі 2013 року. Середні експортні ціни російського природного газу включаючи  поставки в країни СНД зросли з 81,7 доларів  за 1 тисячу куб. метрів у 1997 році до 233,7 доларів у 2007 році. За підсумками 2011 року середня ціна на газ для європейських держав від російського Газпрому стала 390 доларів за 1 тис. куб. метрів.     

Внаслідок поширення суперечностей розвитку світової  економіки, зокрема, США і Євросоюзу у 2008 році розгорнулася  глобальна фінансова криза. Основною ознакою яка характеризує її сутність стала глобальна рецесія. Основними формами прояву кризи стали скорочення виробництва у багатьох провідних країнах, наростання суверенних боргів, скорочення  і раціоналізація бюджетних та інших соціальних видатків, падіння попиту, різке зростання безробіття, зменшення соціальних стандартів, підвищення податків.

Глобальна фінансова криза та інші чинники розвитку світового господарства на сучасному етапі мають суттєвий негативний вплив на Україну, її економіку та фінанси. Ці чинники поєдналися із негативними внутрішніми факторами розвитку України. Зокрема, це фактори гальмування  модернізації України. Як підкреслювалося на засіданні Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2013 року в ході обговорення  Програми активізації економічного розвитку країни на 2013-2014 роки держава понад два десятиліття прожила в умовах відкладених реформ .[10]

Поглибилася  її технологічна відсталість. Згорталося виробництво готової продукції з високою часткою доданої вартості. За період понад двадцяти років частка продукції переробної промисловості і агропромислового комплексу в країні скоротилася більше ніж у двічі, а машинобудування – в   чотири рази. Відбулося закріплення сировинної спеціалізації економіки України. В п’ять разів скоротилася частка технологічних та високотехнологічних сфер виробництва у загальних капіталовкладеннях у промисловість. Країна почала спеціалізуватися на експорті металопродукції та сировини.

Вказані та інші чинники зробили економіку України надзвичайно вразливою до будь яких змін на зовнішніх ринках, не кажучи вже про кризи. Стан та рівень виробництва в Україні перебуває під впливом  кон’юнктури зовнішніх ринків.  Економіка України коливається у залежності від коливань цих ринків.

З початку 90-х років ХХ століття Україна пережила глибоку системну кризу, у тому числі і економічну. Навіть за підсумками 2012 року рівень  виробництва  ВВП в країні склав лише 69,3 процента у порівнянні із показником цього виробництва у 1990 році.

У країнах Європейського Союзу  ВВП за цей період зріс на 44-45 процентів, у Російській Федерації – на 16 процентів.

Глибина економічного падіння України у 90-х роках ХХ століття є безпрецедентною. ВВП України знижувався протягом 9 років поспіль. Зниження цього показника призупинилося у 1999 році коли він складав трохи більше 40 відсотків від рівня 1990 року.

Нове обвальне скорочення ВВП країни відбулося у 2009 році і склало 14,8 процента. Приріст    цього показника у 2010-2011 роках не розв’язав суттєвих проблем подальшого розвитку економіки країни.

В Україні починаючи із другого півріччя 2012 року наростає тенденція уповільнення темпів економічного і соціального розвитку.

У третьому кварталі 2012 року ВВП країни скоротився у порівнянні із аналогічним періодом 2011 року на 1,3 процента, у четвертому кварталі скорочення склало 2,5 процента.

У цілому за 2012 рік показник приросту ВВП України склав лише 0,2 проценти. У сусідніх Російській Федерації ВВП за рік зріс на 3,4 процента, Білорусії – на 1,5 процента, Польщі – на 2 процента, Литві та Латвії – на 3,6 процента.

За попередніми даними у січні 2013 року ВВП країни зменшився на 0,5 процента.

Зазначені процеси в країні загалом відображають негативну динаміку розвитку багатьох країн членів Європейського Союзу та інших держав. 

Висновки. Глобальні процеси в цілому нині створюють несприятливе середовище    для    розвитку    економіки   та   фінансів    України.    Ситуація ускладнюється тим, що в Україні не проведені необхідні реформи, не здійснена її модернізація.  

Враховуючи це в країні існує гостра потреба реалізації програми протидії  наслідкам світової кризи та розвитку національної економіки. Програма має бути спрямована на розвиток внутрішнього ринку, реалізацію ефективних проектів розвитку вітчизняного виробництва, підтримки національного товаровиробника, імпортозаміщення, енергозбереження, модернізацію усіх сфер суспільного життя. Одним із кроків у цьому напрямку має стати схвалена Урядом України  Програма активізації економічного розвитку країни на 2013-2014 роки.

 

 

 

Література.

 1. В. Сіденко  Модифікація  світової економіки під впливом новітніх факторів глобальної трансформаційної кризи. Економіка України. 2012. №5. с.18-31; Сиденко В.Р. Глобализация – европейская интеграция – экономическое развитие: укр. модель в 2-х томах. Том 1. Глобализация и экономическое развитие. К., “Феникс”, 2008, - 376 с. Том 2. Европейская интеграция и экономическое развитие. НАН. Украины, Институт эк. прогноз. К., 2011, -  448с.

2. В.Є. Куриляк, Є.В. Савельєв Вплив глобалізації на економічний розвиток України. Економіка України. 2012. № 9. с. 57-69.

3. А. Апокин  Мировая экономика в долгосрочной перспективе:  цели и задачи субъектов. Вопросы экономики. 2012. № 6. с. 89-109.

4. Э. Русталов  Финансовые кризисы: источники, проявления, последствия. Вопросы экономики. 2012. № 4. с. 46-66.

5. А. Эльянов Глобализация и развитие. Мировая экономика и международные отношения. 2012. № 11. с. 3-5.

6. Н. Арбатова Кризис и Европейский Союз: политические аспекты. Мировая экономика и международные отношения. 2012. № 11. с. 33-47.

7. В. Варнавский  Системный кризис Еврозоны: Экономика YS политика. Мировая экономика и международные отношения. 2012. № 11. с. 43-49.

8. К. Воронов  Глобальный кризис: подрыв системы  международной безопасности. Мировая экономика и международные отношения.  2012. № 8. с. 89-97.

9. Прогноз  PricewaterНousecoopers:  экономическое развитие ведущих стран мира в период до 2050 года. [Електронний ресурс] – режим доступа: http: // gtmarket. ru /news/2013/01/16/5283.

10. Урядовий портал. Матеріали розширеного засідання Кабінету Міністрів України 27 лютого 2013 року.  [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.kmu.qov. ua/control/.

11. Національний банк України. Монетарний огляд за 2012 рік.   [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.bank.qov. ua/doccataloq/ document?id=503712.

 

Category: 1.Тенденції розвитку глобальних та локальних процесів в національній економіці. | Added by: coolcheek
Views: 702 | Downloads: 0 | Rating: 0.0/0
Total comments: 0
Only registered users can add comments.
[ Sign Up | Log In ]
Site menu
Section categories
1.Тенденції розвитку глобальних та локальних процесів в національній економіці. [28]
2. Перспективи та проблеми розвитку міжнародного бізнесу в умовах переформатування глобального серед [14]
3. Взаємодія держави та бізнесу: національні моделі та міжнародна практика. [5]
4. Сучасні проблеми та перспективи використання маркетингу та брендингу в міжнародному бізнесі. [8]
5. Вдосконалення механізму управління інвестиційно-інноваційним потенціалом в інтеграційних умовах [14]
6. Актуальні проблеми розвитку рекреаційного бізнесу в Україні та підвищення його конкурентноспромож [6]
7. Стратегії розвитку логістики та управління якістю міжнародного бізнесу в умовах глобалізації. [6]
8. Перспективи вдосконалення механізму управління людськими ресурсами в контексті глобальних викликі [9]
Вимоги для участі в конференції [1]
Log In
Search
Our poll
Хто заслуговує на висування єдиним кандидатом в Президенти в 2015 році від опозиції?
Total of answers: 55
Statistics

Онлайн всього: 1
Guests: 1
Користувачів: 0
Site friends
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Copyright MyCorp © 2018
    Hosted by uCoz