Субота, 16.12.2017, 00:22
Welcome Гость | RSS

Кафедра міжнародних економічних відносин

Конференції

Home » Files » Студентська науково-практична конференція 2013 » 2. Інноваційно-інвестиційний розвиток України та її інтеграція у світовий економічний простір

Реформування інноваційної стратегії України в умовах глобалізаційних викликів
27.11.2013, 02:07

І.І. Сокольнікова
Науковий керівник: к.е.н. І. Ю. Думанська
Хмельницький національний університет

Анотація: В статті досліджується реформування інноваційної стратегії України в умовах глобалізації. Обґрунтовано необхідність вдосконалення національної інноваційної системи.

Ключові слова: інноваційна стратегія, глобалізація, стратегія інноваційного розвитку

Постановка проблеми. Інноваційна та науково-технічна політика в Україні є непослідовною і неефективною. Як наслідок цього маємо технологічне відставання, зниження конкурентоспроможності економіки та нерозвиненість внутрішнього ринку високотехнологічної продукції. Саме тому постає необхідність реформування інноваційної стратегії України.

Мета дослідження. Оцінити сучасний стан інноваційної сфери в Україні та запропонувати шляхи реформування.

Основний матеріал дослідження. Перетворення в державі і суспільстві в цілому мають ґрунтуватися на логіці інноваційних суспільно-політичних і соціально-економічних реформ, спрямованих на розбудову "гуманітарної економіки соціальних інвестицій" та "суспільства гуманітарних інновацій", що дадуть можливість не лише обрати більш ефективну методологію державної політики, а й забезпечити принципово нові підходи до стратегічного моделювання суспільного розвитку України. Все це перетворює проблему інноваційної стратегії розвитку України в надзвичайно актуальну проблему теорії і практики державного управління.

Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів (далі – Стратегія) систематизує і конкретизує законодавчі, нормативні та інші засади організації наукової, науково-технічної, інноваційної та підприємницької діяльності, що містяться в сучасному законодавстві України, нормативних та програмних документах органів державної влади і разом з іншими державними стратегічними документами є стрижневою основою для подальшого розвитку законодавчої і нормативної бази в цій сфері, для формування державних, регіональних і галузевих програм інноваційного розвитку, забезпечення скоординованої діяльності влади, суспільства, підприємництва, науки та освіти – всіх головних учасників національної інноваційної системи.

Головною метою Стратегії є визначення, обґрунтування і створення механізмів реалізації нової державної інноваційно-інвестиційної політики стосовно здійснення узгоджених змін в усіх ланках національної інноваційної системи, спрямованих на кардинальне зростання її впливу на економічний і соціальний розвиток країни шляхом створення відповідних привабливих внутрішніх умов і підвищення стійкості вітчизняної економіки до тиску зовнішніх умов, що обумовлені глобалізацією і неолібералізацією економічного життя. Виходячи з того, що інноваційний розвиток є органічною складовою макроекономічних, соціальних, політичних та інших сучасних процесів, та враховуючи попередній, в цілому негативний досвід України у спробах перейти реально на інноваційний шлях економічного розвитку, а також накопичення глибинних системних негативних наслідків від проведення неоліберальних економічних реформ, які стали нездоланними перепонами на шляху утвердження інноваційної моделі розвитку України, основними передумовами успішного досягнення визначеної Стратегією мети є:

- зміна концептуальних засад, що визначають в теперішній час роль і практичні функції держави в ринковій економіці;

- структурна перебудова економіки, в першу чергу промисловості;

- подолання кризової економічної нерівності населення;

- відновлення довіри населення до держави і влади [1].

Сьогодні інноваційна та науково-технічна політика в Україні є непослідовною і неефективною. Як наслідок цього маємо технологічне відставання, зниження конкурентоспроможності економіки та нерозвиненість внутрішнього ринку високотехнологічної продукції. Водночас провідні крани світу вже давно створили і послідовно розвивають національні інноваційні системи. Причому поняття "національна інноваційна система" розглядається як поєднання трьох складових: науки, освіти та наукоємного виробництва, яке передбачає реалізацію інновацій. Державна підтримка зазначеного сегменту економічного розвитку у таких країнах є найважливішим пріоритетом, оскільки за рахунок впровадження нових технологій тут забезпечується близько90 % приросту валового продукту. У економічно розвинутих країнах світу функціонують понад 3 тис. технологічних парків, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, венчурних фондів, центрів трансферу технологій, технополісів та інших інноваційних структур, що становлять основу національних інноваційних систем і є каталізаторами інноваційного розвитку.

Сьогодні в Україні спостерігається різке скорочення державного фінансування науково-технологічної сфери. Як наслідок, науково-технічна сфера перебуває у занепаді. Розглянемо кілька прикладів на підтвердження. За даними Інституту економіки та прогнозування, в Україні продукції, яка належить до 5-го технологічного укладу, випускається лише 4 %, тоді як 3-й технологічний уклад складає майже 58 %, а 4-й – 38 %. Частка високотехнологічної продукції в структурі ВВП становить менше 1 %. Кількість підприємств промисловості, що впроваджували інновації, не перевищує 8 % від загальної кількості, а наукоємність промислового виробництва України виявилася на порядок нижчою від світового рівня.

У цьому контексті доцільно нагадати, що у світовій практиці відомі три типи стратегій інноваційного розвитку: перенесення, запозичення і нарощування. Перенесення – це впровадження досягнень зарубіжного науково-технічного потенціалу у власній економіці. Запозичення – це освоєння виробництва іноземної високотехнологічної продукції з використанням власних дешевої робочої сили та науково-технічного потенціалу. А нарощування – це створення нової високотехнологічної продукції на основі досягнень власного науково-технічного потенціалу та залучення іноземних фахівців. В Україні домінують стратегії перенесення та запозичення, тоді як дійсно інноваційна продукція створюється стратегією нарощування. Як підсумок в Україні, незважаючи на вагомий науковий та промисловий потенціал, фактично не сформовано необхідних для прогресу інноваційних структур. Сьогодні лише окремі технологічні парки реалізують інноваційні проекти за стратегічними пріоритетними напрямами інноваційної діяльності, не маючи при цьому фінансової підтримки держави. Не знаходить належної підтримки діяльність винахідників, раціоналізаторів, науковців, що мають завершені науково-технічні розробки. Недостатньо реалізується освітній та науковий потенціал, насамперед вищих навчальних закладів у сфері високих технологій [2].

Розглянемо ключові проблеми науково-технологічної сфери, які існують сьогодні в Україні.

1. У державі відсутня комплексна стратегія переходу до інноваційної моделі розвитку.

2. Розвиток інноваційних структур в Україні сьогодні стримує недосконала нормативно-правова база. Практично не виконуються норми статей діючих законів щодо фінансування та стимулювання науково-технологічної та інноваційної діяльності.

3. Адміністративно-організаційна структура управління науково-технологічною та інноваційною діяльністю є неефективною. В ній відсутні організаційне підпорядкування та розподіл повноважень. Не налагоджено координації взаємодії науки з виробництвом, немає системи інформаційної підтримки ринку інновацій.

4. Недостатнє фінансування державної науково-технологічної та інноваційної політики поєднується з його неефективним використанням.

5. В Україні не сформувався попит на інновації і як наслідок фактично у зародковому стані перебуває ринок інноваційної продукції та необхідна інфраструктура.

Щоб виправити ситуацію та забезпечити реалізацію інноваційної моделі розвитку України, необхідно вжити наступних заходів.

1. Розробити Концепцію розвитку національної інноваційної системи де передбачити шляхи інтеграції системи освіти, науково-технологічної сфери та промисловості навколо виробництва високотехнологічної продукції.

2. Удосконалити законодавчу базу функціонування інноваційної сфери.

3. Забезпечити бюджетне фінансування наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності України

4. Створити в Україні:

- систему державної підтримки розвитку технопарків, технологічних інкубаторів, інноваційних центрів;

- загальнодержавні, галузеві та регіональні фонди підтримки підприємницької діяльності в науково-технічній та інноваційній сферах;

- систему інформаційного забезпечення та моніторингу проведення державної інноваційної політики;

- систему правової охорони інтелектуальної власності;

5. Удосконалити структуру державного управління науково-технологічною та інноваційною діяльністю.

6. Визначити потреби національної економіки у спеціалістах з менеджменту науково-інноваційної діяльності та сформувати відповідне державне замовлення на їх підготовку [3].

Висновки. Сучасний стан інноваційної сфери в Україні потребує реформування. Необхідні інноваційні підходи, інноваційні стратегії, інноваційні форми і методи управління, які будуть спонукати і владу, і самих громадян робити інвестиції в людський капітал і соціалізацію суспільства шляхом його самоорганізації. Лише послідовне і планомірне впровадження запропонованих заходів дозволить Україні не опинитися на узбіччі технологічного розвитку та знайти свою нішу у висококонкурентному світовому ринку технологій.

Література

1. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.kno.rada.gov.ua/komosviti/control/uk/doccatalog/list? currDir=48718.

2. Мартиненко В.М. Інноваційна стратегія демократичного розвитку України: від місцевої демократії до демократичної держави / В.М. Мартиненко/ [Моногр.]. – Х.: Константа, 2004. – 225 с.

3. Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. Інноваційна стратегія українських реформ / А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, А.К. Кінах, В.П. Семиноженко /. – К.: Знання України, 2002. – 336 с.

Category: 2. Інноваційно-інвестиційний розвиток України та її інтеграція у світовий економічний простір | Added by: nikolaychuk | Tags: стратегія інноваційного розвитку, глобалізація, інноваційна стратегія
Views: 1212 | Downloads: 0 | Rating: 0.0/0
Total comments: 0
Only registered users can add comments.
[ Sign Up | Log In ]
Site menu
Section categories
1. Світова економічна інтеграція та глобалізаційні процеси в ХХІ столітті [1]
2. Інноваційно-інвестиційний розвиток України та її інтеграція у світовий економічний простір [3]
3. Сталий розвиток регіонів: соціальні, економічні та демографічні аспекти [1]
4. Напрями забезпечення економічної безпеки виробничих систем та розвитку економічної дипломатії [0]
5. Економічні процеси і системи: моделі та інструменти забезпечення [2]
6. Управління конкурентним потенціалом промислових підприємств та умов розвитку конкуренції [0]
7. Розвиток теорії та практики управління підприємствами як виробничими економічними системами [2]
8. Проблеми підвищення конкурентоздатності персоналу підприємств за умов функціонування в рамках С [2]
Вимоги для участі в конференції [1]
Log In
Search
Our poll
Хто заслуговує на висування єдиним кандидатом в Президенти в 2015 році від опозиції?
Total of answers: 54
Statistics

Онлайн всього: 1
Guests: 1
Користувачів: 0
Site friends
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Copyright MyCorp © 2017
    Hosted by uCoz