Субота, 16.12.2017, 19:47
Welcome Гость | RSS

Кафедра міжнародних економічних відносин

Конференції

Home » Files » Студентська науково-практична конференція 2015 » 7. Управління інвестиційно-інноваційним потенціалом в системі міжнародного бізнесу за сучасних інтег

ІНВЕСТИЦІЙНІ РИЗИКИ ТА ШЛЯХИ ЇХ МІНІМІЗАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ
16.10.2015, 08:45

УДК  339

Т. В. Карвацька

Науковий керівник к.е.н., доцент Я. П. Пухальська

Хмельницький Національний Університет

 

ІНВЕСТИЦІЙНІ РИЗИКИ ТА ШЛЯХИ ЇХ МІНІМІЗАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

Розглядаються  інвестиційні ризики та методи мінімізації інвестиційного ризику підприємства та обґрунтову­ється найбільш ефективний з них для процесу реалізації інвестиційного проекту.

 

Рассматриваются инвестиционные риски и методы минимизации инвестиционного риска предприятия, обоснован наиболее эффективный из них для процесса реализации инвестиционного проекта.

 

The investment risks and methods of minimizing investment risk of enterprise and justifying the most effective among them for investment project implementation are considered.

 

Постановка проблеми. Для розвитку економіки України, зокрема промисловості, важливу роль відіграють інвестиції. Залучення коштів як вітчизняних, так і іноземних інвес­торів сприяє активізації інвестиційного процесу, впровадженню нових технологій, ви­робництву конкурентоспроможної продукції тощо.

Формування рішень, пов’язаних із залученням або реалізацією інвестицій, зумов­лює необхідність урахування ризиків інвестиційної діяльності. Неадекватне ідентифі­кування цих ризиків, а також їх необ’єктивне оцінювання є причиною низького рівня ефективності заходів мінімізації ризиків інвестиційної діяльності.

Однак проблема мінімізації і вибір ефективного методу мінімізації ризику для окремої сфери економічної діяльності стоїть гостро і потребує нагального вирішення, оскільки саме рівень інвестиційного ризику є однією з найбільших перешкод для вкла­дання коштів у економіку країни.

Мета дослідження. Метою статті є обгрунтування вибору методів мінімізації ризиків інвестиційної діяльності підприємства в процесі реалізації проекту.

Основний матеріал дослідження. Інвестиційний ризик являє собою можливість нездійснення запланованих цілей інвестування і отримання грощових збитків. Цей ризик потрібно оцінювати, обчислювати, описувати та планувати, розроюляючи інвестиційний проект.

Розрізняють загальноекономічний ризик, що походить від несприятливих умов в усіх сферах економіки, та індивідуальний ризик, пов'язаний з умовами даного проекту.

Залежно від чинників виділяють такі види інвестиційного ризику:

  • політичний ризик;
  • загальноекономічний ризик;
  • правовий ризик;
  • технічний ризик;
  • ризик учасників проекту;
  • фінансовий ризик;
  • маркетинговий ризик;
  • екологічний ризик.

Політичний, загальноекономічний та правовий ризики можуть бути викликані зовнішніми умовами реа-лізації інвестицій. Інші види ризиків спричинюються можливими помилками планування та організації конкрет-них проектів.

 Технічний ризик зумовлюється великою кількістю хиб та помилок широкого спектру сторін інвестування, як-от пов'язаними з якістю проектування, технічною базою, обраною технологією, управлінням проектом, перевищенням кошторису.

Фінансовий ризик випливає з нездійснення очікуваних подій з фінансового боку проекту. Це можуть бу-ти незаплановані зменшення або зникнення джерел та обсягів фінансування, незадовільний фінансовий стан партнерів, зриви надходжень коштів від реалізації вироблених товарів чи послуг, неплатоспроможність покупців продукції та власні підвищені витрати.

Маркетинговий ризик виникає з прорахунків під час оцінки  ринкових умов дії проекту, наприклад ринків збуту чи постачання сировини і матеріалів, організації реклами чи збутової мережі, обсягу ринку, часу виходу на ринок, цінової політики, внаслідок низької якості продукції.

Екологічний ризик пов'язаний з питаннями впливу на довкілля, можливої аварійності, стосунків з місцевою владою та населенням [1].

Оцінка інвестиційних ризиків. Для кількісного оцінювання рівня ризику використовується принцип визначення можливих змін показників ефективності проекту в умовах тих чи інших несприятливих для інвестицій подій. Таким показником може бути рівень середньоквадратичного відхилення або коефіцієнт варіації.

Для обчислення можливих варіантів дохідностіпроекту залежно від різних обставин використовують такі підходи:

а)аналіз чутливості проекту до змін окремих факторів, які впливають на дохідність. До таких факторів належать ціна реалізації, собівартість, обсяг виробництва, вартість обладнання тощо. Оцінюється значення впливу цих факторів на загальну прибутковість проекту і відповідно до результатів вживаються заходи щодо грунтовнішої проробки інвестиційних планів та зниження ризикованості, пов'язаної з виявленими факторами;

б)аналіз прогнозних сценаріїв розвитку загальноекономічних умов та здійснення самого інвестиційного

проекту. Обчислення здійснюються за трьома варіантами:

  • базовий розрахунок за середніх, найбільш вірогідних умов;
  • оптимістичний варіант за найкращого перебігу подій та всіма факторами, що впливають на дохідність проекту;
  • песимістичний варіант, в який закладаються найгірші можливі ситуації у країні й на конкретному ринку

в)метод статистичних випробувань, за якого з допомогою електронно-обчислювальної техніки прорахо-

вується багато варіантів дохідності проекту залежно від показників-факторів у заданих діапазонах їхніх змін. В результаті одержуються середні показники і статистичні характеристики їхньої варіації та розподілу для подальшого аналізу найважливіших для дохідності проекту показників та рівень ризикованості проекту за різними напрямами [2].

Розширення або оновлення виробництва та впровадження нових тех­нологій передбачає грамотне ведення інвестиційної діяльності та мінімізацію рівня ри­зику інвестиційних проектів, що здійснюються. Ефективним інструментом управлін­ня інвестиційним ризиком підприємства, а отже і його мінімізації є система управлін­ня ризиком. Таку систему доцільно інтегрувати в систему управління підприємством, оскільки для реалізації функції управління інвестиційним ризиком необхідні значні ре­сурси: час, організаційні зусилля тощо.

Можна погодитися з думкою Р.Ю. Мокридіна, що впровадження системи дозво­лить досягти запланованих результатів реалізації інвестиційних проектів, а крім того, системного та безперервного управління ризиками діяльності, запобігання непередба­чуваним збиткам протягом усього технологічного процесу, що, у свою чергу, дозво­лить підвищити якість реалізації процесів і довести їх до автоматизму.

Оскільки систему управління ризиками доцільно інтегрувати в систему управлін­ня підприємством, її робота також охоплює три рівні управління: стратегічний, тактич­ний та оперативний. Таким чином, робота системи відбувається на трьох рівнях відпо­відно до цілей управління.

Вхідними параметрами системи є інформація про конкурентне середовище, зовнішні та внутрішні фактори, вплив яких прямо чи опосередковано визначає можли­вість досягнення поставлених цілей.

На стратегічному рівні управління система управління ризиками відповідає за впорядкування ресурсних потоків і взаємодію підприємства з ринковими суб’єктами в умовах невизначеного зовнішнього середовища. Також приймаються рішення про залучення інвестицій та обґрунтований вибір інвестиційних проектів з урахуванням можливих ризиків на підставі інформації про стан підприємства, навколишнє оточен­ня тощо. За означеними даними формується реєстр ризиків.

Процес стратегічного управління інвестиційними ризиками деталізується на так­тичному рівні управління, де має бути забезпечено відбір перспективних інвестицій­них проектів з урахуванням рівня ризику, а також залучення інвестицій за обсягами, необхідними для реалізації проектів підприємства та їх раціонального розміщення.

Після виявлення всіх ризиків і створення їх реєстру починається етап оцінки. Оцінювання рівнів ризиків під час вибору інвестиційних проектів на підприємствах здійснюється за допомогою таких методів: аналіз чутливості показників ефективнос­ті; перевірка стійкості; аналіз сценаріїв розвитку; імітаційне моделювання сценаріїв розвитку проекту (метод Монте-Карло) або комбінованими методами. Обирається ме­тод залежно від можливостей його застосування та реалізації.

Більшість з названих методів визначає рівень ризику для інвестора як ймовірність втрат інвестованого капіталу, від значення якого залежить прийняття рішень щодо ре­алізації інвестиційного проекту або використання методів мінімізації ризиків. У цьому сенсі можна погодитися з В.В. Царьовим, що рівень ризику інвестиційного про­екту, який перебуває в межах 30%, є оптимальним, а вище 70−75% – неприпустимим.

Рівень ризику між 30−70% вважається підвищеним і рішення щодо прийняття проекту до реалізації приймається або на основі розрахунку можливих прибутків, або за схильністю інвестора до ризику.

При виборі конкретного методу управління ризиками необхідно дотримуватися таких принципів:

– не можна ризикувати більше, ніж дозволяє власний капітал;

– не можна ризикувати більшим заради меншого;

– необхідно заздалегідь визначити ймовірні наслідки ризику;

– позитивне інвестиційне рішення необхідно приймати тільки за відсутності сум­нівів, а якщо вони існують – від рішення потрібно відмовитися;

– завжди існує можливість отримання більше одного інвестиційного рішення, з яких необхідно обрати найкращий варіант.

До методів оптимізації (зниження) інвестиційних ризиків підприємств відносять: уникнення ризику, зниження його ступеня, збереження ризику за інвестором або пере­давання третім особам.

Уникнення ризику – ухилення від заходу (проекту), пов’язаного з ризиком. Однак бажання повного уникнення ризиків у процесі інвестування може призвести до стагна­ції виробництва, згортання діяльності, відмови від сфери бізнесу, у якій є такі ризики, тобто підприємство повинно повністю відмовитися від інвестиційного проекту. Цей метод управління ризиками ефективний, коли є велика ймовірність виникнення збит­ків.

Зниження ступеня ризику передбачає заходи, які зменшують розміри втрат або ймовірність настання несприятливих подій. Використання цього методу ефективне в ситуації, коли очікується великий розмір можливого збитку. Найбільш уживаними прийомами зниження ризику є: підготовка інвестиційних проектів високої якості з певною гарантією одержання прибутку; диверсифікація ризику; проведення різних запо­біжних заходів тощо.

Збереження ризику за інвестором відбувається у випадках, коли він упевнений, що може за рахунок власних коштів відшкодувати можливу втрату капіталу. Викорис­тання методу виправдане у випадках, коли частота збитків невисока, величина потен­ційних збитків невелика. Методами реалізації такої стратегії може бути самостраху­вання, створення венчурних компаній або використання економічного прогнозування і моніторингу. До превентивних методів запобігання ризикового випадку можна від­нести навчання персоналу, підвищення безпеки функціонування підприємства, при­дбання додаткової інформації про об’єкт інвестування.

Передавання (трансфер) ризику третім особам передбачає передавання відпові­дальності за ризик від трансферера (сторони, що передає ризик) до трансфери (сторо­ни, що приймає ризик).

Найбільш поширеними у використанні є такі методи зменшення ризику машино­будівних підприємств: диверсифікація, страхування, лімітація, хеджирування, а також придбання додаткової інформації. Використання кожного з методів потребує виконан­ня певних умов (наприклад, додаткові витрати часу), які інвестор може не прийняти. Порівняльну характеристику методів наведено в табл. 1.

 

Таблиця 1

­Характеристика методів зменшення ризику

 

Назва методу

Зміст методу

Переваги

Недоліки

Страхуваня

Завчасне зовнішнє резервування ресурсів, спрямованих на компенсацію збитків від майбутніх можливих втрат, що викликані реалізацією певних ризиків інвестиційноо проекту

 

Найбільш поширений, ефективний і відомий метод, не потребує додаткових витрат часу

 

Додаткові фінансові витрати на сплату страхового внеску

 

Диверсифікація

Розподіл інвестицій

за різними фінансовими інструментами, що призведе до зниження ризику або створення єдиного інвестиційного портфеля з альтернативною регіональною або галузевою спрямованістю

 

Відсутні додаткові фінансові витрати, обмежує ризик, що пов’язаний з володінням одним активом (видом діяльності, постачальником)

 

Формування балансу між ризиком і прибутком, що є трудомісткою процедурою; додаткові витрати часу; можливий неправильний вибір об’єктів

 

Лімітація

Установлення граничних максимальних або мінімальних значень внутрішніх показників проекту з метою зменшення ризику

 

Обмеження збитків до певного прийнятного рівня, не складний у застосуванні

 

Обмежує одержання можливих прибутків

 

Хеджування

Різновид страхування, передбачає відкриття угод на одному ринку для компенсації впливу цінових ризиків рівній але протилежній позиції на іншому ринку

 

Допомагає зафіксувати прибуток на певному рівні

 

Відмова від можливості отримання додаткового прибутку

 

Придбання додаткової  

інформації

Придбання інформації для запобігання та зменшення дії ризикових факторів

 

Зменшення ризику за рахунок зменшення невизначеності

 

Додаткові грошові витрати, пов’язані з придбанням інформації

 

 

На оперативному рівні відбувається прийняття рішень щодо запобігання або від­шкодування позаплано-вих збитків під час реалізації проекту (наприклад, технічні по­милки або помилки у роботі персоналу, порушен-ня терміну або цілей інвестиційного проекту), моніторинг відхилень результатів поточної інвестиційної діяль-ності від за­планованих показників у режимі реального часу. Тобто відбувається поточний контроль виконання антиризикових заходів щодо усунення негативних економічних на­слідків виявлених ризиків та факторів, які здатні збільшити ризик. У разі виявлення відхилень від плану відбувається коригування [3].

Висновки.  Умови  економічної невизначеності, в яких змушені діяти інвестори, спричиняють вплив тих чи інших факторів ризику на їхні майбутні прибутки. Інвестиційні ризики загрожують зменшенням прибутків порівняно з можливими або навіть збитками. Тому при прийнятті рішень з питань інвестиційної діяльності керівництво фірм, банків або інвестфондів має обов'язково враховувати вплив інвестиційних ризиків.

Для кількісної оцінки інвестиційних ризиківзастосовуються різні статистико-математичні методи, в якихобчислюють показники ефективності проекту в умовах несприятливих для інвестицій подій. Такими показниками є середньоквадратичне віжхилення та коефіцієнт варіації.

Для мінімізації інвестиційних ризиків підприємств доцільно викорис­товувати методи страхування та диверсифікації як такі, що найбільш оптимально поєд­нують «можливості–витрати», що є головним критерієм для їх застосування. Метод за­лучення додаткової інформації теж характеризується ефективністю, проте його вико­ристання обмежене високими витратами на реалізацію. Використання методів хеджи­рування та лімітації є економічно невиправданим.

Список використаних джерел.

1. Логвінова О.П. Управління логістичним ризиком на підприємстві / О.П. Логвінова // Маркетинг: теорія і практика: зб. наук. праць. – 2012. – № 18. – С. 165–170.

2. Барташевська Ю.М. Комплексний підхід до оцінювання інвестиційного ризику підприєм­ства / Ю.М. Барташевська // Європейський вектор економічного розвитку: зб. наук. праць. – Дні­пропетровськ: Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля. – 2013. – № 2. – С. 25–31.

3. Мокридин Р.Ю. Совершенствование системы управления рисками машиностроитель­ного предприятия: автореф. ... канд. экон. наук: 08.00.05 / Р.Ю. Мокридин. – М., 2009. – 23 с.

Category: 7. Управління інвестиційно-інноваційним потенціалом в системі міжнародного бізнесу за сучасних інтег | Added by: olrebak
Views: 2481 | Downloads: 0 | Rating: 0.0/0
Total comments: 0
Only registered users can add comments.
[ Sign Up | Log In ]
Site menu
Section categories
1. Міжнародні економічні відносини в системі глобалізації світогосподарських зв’язків [8]
2. Тенденції розвитку глобальних та локальних процесів в національній економіці [10]
3. Вплив міжнародних відносин на формування конкурентних переваг промислових підприємств. [7]
4. Перспективи та проблеми розвитку міжнародного бізнесу в умовах переформатування глобального серед [7]
5. Механізми управління та розвитку економічного потенціалу вітчизняних підприємств у забезпеченні п [11]
6. Підвищення конкурентного потенціалу промислових підприємств в системі глобальних викликів. [10]
7. Управління інвестиційно-інноваційним потенціалом в системі міжнародного бізнесу за сучасних інтег [5]
Log In
Search
Our poll
Хто заслуговує на висування єдиним кандидатом в Президенти в 2015 році від опозиції?
Total of answers: 54
Statistics

Онлайн всього: 1
Guests: 1
Користувачів: 0
Site friends
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Copyright MyCorp © 2017
    Hosted by uCoz