Понеділок, 11.12.2017, 23:34
Welcome Гость | RSS

Кафедра міжнародних економічних відносин

Конференції

Home » Files » Студентська науково-практична конференція 2015 » 2. Тенденції розвитку глобальних та локальних процесів в національній економіці

СВІТОВИЙ ДОСВІД СПІВПРАЦІ ОРГАНІЗАЦІЙ ПРАЦІВНИКІВ ТА РОБОТОДАВЦІВ
13.10.2015, 16:35

УДК 338

К.О. Оганесян

Науковий керівник к.е.н, доцент Л.А. Грицина

Хмельницький національний університет

 

Світовий досвід співпраці організацій працівників та роботодавців

 

У статті розглянуто досвід провідних країн світу у формуванні ефективної систем взаємодії організацій працівників та роботодавців.

 

Постановка проблеми. Розбудова правової та соціальної держави неможлива без утвердження усіх прав людини і громадянина, що передбачені національним та міжнародним законодавством. Зокрема, це стосується і трудових прав найманих працівників як головних суб'єктів трудових правовідносин. Інститут колективних переговорів і угод між соціальними партнерами (підприємцями і профспілками) є в наш час універсальним інструментом регулювання трудових відносин у будь-якому суспільстві, але особливо велике його значення в ринковій економіці промислово розвинутих країн. Нині є вагомі підстави констатувати, що сучасні розвинені демократичні країни, з певною часовою різницею, проте всі без винятку дійшли необхідності інституалізації механізмів подолання соціальних протистоянь і катаклізмів, забезпечення соціальної злагоди і миру. Така політика утвердилася у вигляді різних форм взаємодії, моделей відповідно до умов та потреб кожного суспільства, і отримала загальне визначення політики соціального партнерства [1-4]

Мета дослідження - вивчення світового досвіду становлення та розвитку співпраці організацій працівників та роботодавців на основі принципів соціального партнерства

Основний матеріал дослідження. Розпочинаючи аналіз становлення та розвитку представництва трудових прав і законних інтересів працівників, необхідно зосере­дитися на тому, що це безпосередньо пов'язано із еволюцією профспілок - І етап (кінець III ст. - кінець XVIII ст.).

Слід зазначити, що появі професійних спілок як соціально-економічної організації захисту найманих працівників передувала довга передісторія. Варто пригадати ще стародавній Рим, де існували різного роду колегії, які утворювалися за ознакою професійної діяльності — професійні братства, гатерії, публічні колегії, колегії ремісників. Тим не менш, вони мало чим були схожі на профспілки. Як відмічає Е. Магайм, це були так звані дружні товариства, котрі виникали на ґрунті прив'язаності спочатку до релігії, а потім до політики і організувалися для спільного проведення вільного часу, трапез, а багатьом одинакам замінювали родину. У добу середньовіччя на зміну колегіям приходять корпорації - торгові гільдії та цехи ремісників. На відміну від колегій, вони стають, хоча і в обмеженій формі об'єднаннями підтримки і захисту професійних інтересів своїх членів. Основними принципами, які їх скріплювали, були солідарність, взаємодопомога, почуття професійної та групової честі, спільне розуміння справедливості.

Щодо другого етапу становлення та формування представництва трудових прав і законних інтересів працівників, то слід зазначити, що він припадає на кінець XVIII ст. - початок XX ст., та характеризується, перш за все, створенням профспілок і їх поширенням по різним країнам Європи. Перші професійні спілки як органи, що здійснюють представництво у сфері захисту трудових прав працівників, що перекладається з англійської як трейд-юніони були створені наприкінці XVIII ст. в Англії. Лише наприкінці XIX ст. профспілки легалізували свою діяльність. У 1868 р. був заснований Британський конгрес тред-юніонів, у 1898 р. Бельгійська робітнича партія заснувала профспілкові комісії Бельгії. Таким чином, можемо зауважити, що у 19 столітті професійні спілки набули популярності по всьому світу і утвердилися як органи з широким складом працівників. Чітко виділяється ціль та мета їхнього функціонування — захист законних прав та інтересів працівників [1].

На сучасному етапі діяльність профспілок широко розповсюджена в багатьох країнах світу. В більшості промислово розвинутих країнах світу право на колективні переговори та угоди закріплено законодавчо (Австрія, Бельгія, Греція, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, США, Франція, Швеція, Японія). Більш того, це право у Франції, Японії, Греції, Італії, Іспанії, Португалії закріплено в Конституції. В той же час, існують країни, де право на колективний договір спирається на звичай, прецедент, судову практику, а також закріплено в загальнонаціональних угодах, що укладаються між центральними об’єднаннями профспілок і підприємців (Данія, Норвегія) [2].

У промислово розвинутих країнах світу сьогодні можна виокремити дві основні моделі регулювання відносин в сфері праці - трипартизм і біпартизм. У тих країнах, де роль держави у регулюванні трудових відносин невелика (США, Канада, Великобританія), практикується двостороння співпраця між об'єднан нями роботодавців і організаціями трудящих. Держава за такої соціальної моделі є лише арбітром або посередником у разі виникнення соціальних конфліктів. Нині найбільш розвинена система соціального партнерства трипартизму існує у таких європейських країнах, як Німеччина, Швеція, Австрія та інших. Тобто, за такої системи, у врегулюванні соціально–трудових відносин беруть однаково важливу участь три сторони: організації, що представляють інтереси найманих працівників; об’єднання роботодавців; держава [3]. Поряд з цими моделями можна виділити також японську модель, при якій колективні переговори децентралізовані, але носять менш конфліктний характер, ніж при волюнтаристичному підході, і координуються на загальнонаціональному рівні; хоча втручання держави не виключається, воно не таке офіційне, як у Європі. Положення в Японії ілюструє вплив специфічних структур країни на еволюцію трудових відносин, маючи на увазі, що спочатку система базувалася на американській моделі [2]. Право на створення профспілок у тій чи іншій формі закріпили в конституціях усі держави СНД. За повною обсягу закріплення та відповідності міжнародним стандартам необхідно виділити Україну, Азербайджан та Російську Федерацію. Конституції Вірменії, Казахстану, Киргизстану і Таджикистану, не встановили навіть мінімальні обмеження їх діяльності з метою «державної безпеки та громадського порядку» [4].

Висновки. Проведене дослідження показало, що у світі практика побудови відносин між працівниками та роботодавцями має тривалу історію. Результатом її розвитку стало формування практики соціального партнерства – це дієвої форми регулювання соціально–трудових відносин, яка постала внаслідок еволюції суспільства і в результаті якої непримиримі класові протистояння трансформуються у протиріччя та конфлікти значно нижчого рівня, що вирішуються організаціями–профспілками і об’єднаннями роботодавців за умов контролю держави.

 

Література

1. Семенюк А. О. Становлення та розвиток професійних спілок як представників працівників / А. О. Семенюк // Митна справа. - 2013. - № Спец. вип. - С. 314-319.

2. Журавель В. І. Світовий досвід взаємодії організацій працівників та роботодавців / В. І. Журавель // Форум права. - 2012. - № 2. - С. 267-273.

3. Кудряченко А.І. Соціальне партнерство: європейський досвід і Україна / Андрій Іванович Кудряченко // Стратегічні пріоритети : наук.-аналіт. щокварт. зб. - К., 2008. - № 3(8). - С. 132-141.

4. Андрійчук О. В. Зарубіжний досвід правового регулювання нагляду і контролю за додержанням трудового законодавства / О. В.Андрійчук // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. – 2014. - № 9-2 том 2. – С. 7-9.

 

 

Category: 2. Тенденції розвитку глобальних та локальних процесів в національній економіці | Added by: olrebak
Views: 183 | Downloads: 0 | Rating: 0.0/0
Total comments: 0
Only registered users can add comments.
[ Sign Up | Log In ]
Site menu
Section categories
1. Міжнародні економічні відносини в системі глобалізації світогосподарських зв’язків [8]
2. Тенденції розвитку глобальних та локальних процесів в національній економіці [10]
3. Вплив міжнародних відносин на формування конкурентних переваг промислових підприємств. [7]
4. Перспективи та проблеми розвитку міжнародного бізнесу в умовах переформатування глобального серед [7]
5. Механізми управління та розвитку економічного потенціалу вітчизняних підприємств у забезпеченні п [11]
6. Підвищення конкурентного потенціалу промислових підприємств в системі глобальних викликів. [10]
7. Управління інвестиційно-інноваційним потенціалом в системі міжнародного бізнесу за сучасних інтег [5]
Log In
Search
Our poll
Хто заслуговує на висування єдиним кандидатом в Президенти в 2015 році від опозиції?
Total of answers: 54
Statistics

Онлайн всього: 1
Guests: 1
Користувачів: 0
Site friends
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Copyright MyCorp © 2017
    Hosted by uCoz