Понеділок, 11.12.2017, 05:03
Welcome Гость | RSS

Кафедра міжнародних економічних відносин

Конференції

Home » Files » Студентська науково-практична конференція 2015 » 1. Міжнародні економічні відносини в системі глобалізації світогосподарських зв’язків

СВІТОВИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ ПОЛІТИКИ ІМПОРТОЗАМІЩЕННЯ
13.10.2015, 16:37

УДК 338

В.О. Мруг

Науковий керівник к.е.н, доцент Л.А. Грицина

Хмельницький національний університет

 

Світовий досвід розвитку політики імпортозаміщення

 

У статті розглянуто зарубіжний  досвід впровадження політики імпортозаміщення, проаналізовано успішні та невдалі приклади її використання.

 

Постановка проблеми. Для України, що перебуває на складному етапі формування  ринково  орієнтованої  та  конкурентоспроможної  економіки,  актуальною є проблема насичення внутрішнього ринку товарами, виготовленими не на території держави. Це негативно для подальшого розвитку економіки, адже є  істотною перешкодою формування та зміцнення конкурентних позицій вітчизняних підприємств, які не можуть наростити обсяги виробництва і реалізації продукції та отримати фінансові ресурси для подальшої модернізації виробничих потужностей і розвитку. Така  ситуація  значною мірою  зумовлена  недостатньо  ефективною  державною політикою регулювання імпортозаміщення [1].

Мета дослідження. Метою  статті  є  визначення  та  обґрунтування  теоретичних  основ політики імпортозаміщення.

Основний матеріал дослідження. Політика імпортозаміщення  є  однією  з  форм  торговельного протекціонізму,  метою  якої  є  сприяння  розвитку місцевого виробництва у рамках обраних певним чином галузей,  що  задовольняють  внутрішній  попит  на імпортовані товари [2].

Проблематика  імпортної  залежності  була вперше  проаналізована  у  1950-х  Р.  Пребішем  та  Х. Зінгером, які сформулювали положення про існування довготривалої тенденції погіршення умов торгівлі для країн,  які  експортують  сировину,  а  імпортують промислові  товари.  У  своєму  аналізі  Р.  Пребіш використовував  термінологію,  побудовану  на дихотомії  “центр-периферія”,  яка  згодом  активно використовувалась  у  теорії  залежності  та  теорії світових  систем.  Головним  елементом  такої будови  є  центр,  що  представлений постіндустріальними  країнами,  які,  посідаючи монопольне  становище  у  виробництві  сучасної промислової  продукції,  спеціалізуються  на  експорті промислових  товарів  виробничого  і  споживчого призначення. Другорядна роль у цій будові належить периферії,  яка  представлена  країнами,  що розвиваються,  і  виконує  першу  стадію  виробничого процесу – видобуток сировини.  Центр  виступає  як  самостійна  й  активна  сила, що  визначає  правила  і  умови  участі  у міжнародному поділі  праці,  задає  загальні  стандарти  споживання  і виробництва,  у  той  час  як  перспективи  розвитку периферії  прямо  залежать  від  співвідношення економічних  і  соціальних  факторів,  що  мають  місце на світовому ринку. Коли  економічне  зростання  і  матеріальне благополуччя країни знаходяться у прямій залежності від  зовнішніх  факторів,  національна  промисловість характеризується  низькою  ефективністю  через слабкий  розвиток  виробничої  і  соціальної інфраструктури,  нестачу  кваліфікованих  кадрів,  а відтак  виникає  необхідність  у  реалізації  стратегії імпортозаміщення [2].

Всі  країни,  які пройшли  стадію  індустріалізації,  зіткнулися  з необхідністю впровадження політики  імпортозаміщення. Країни Західної Європи  і  США  вперше  скористалися  даною  стратегією  в  1850  р.  для підтримки  власної  промисловості.  Таким  чином,  початок  використання даної  стратегії  було  покладено  ще  в  середині  XIX  ст.,  Проте  широке поширення  вона  отримала  вже  в  середині  XX  ст.  в  країнах,  що розвиваються.

У 1960 році Північна і Південна Корея мали приблизно однаковий рівень ВНП  на  душу  населення. У  1961  році Південна Корея  залишила політику заміщення  імпорту  і вирівняла внутрішні ціни з міжнародними. Після  цього  економічне  зростання  у  Південній  Кореї  складало  8,4%  на рік,  давши  до  1989  року ВНП на  душу населення  в  4450  доларів,  більш ніж учетверо проти Північної Кореї. Доцільно  також  розглянути  прорив  китайської  економіки  –  вдале співіснування  планової  та  капіталістичної  моделі  економіки.  Китай  є однією  з  так  званих  «нових  індустріальних  країн»  (НІК).  Розглядаючи економічну  модель  «нових  індустріальних  країн»  і  особливості  її успішного  розвитку,  як  правило,  вказують  на  зовнішні  і  внутрішні фактори  цієї  моделі, що  забезпечили  їй  успіх, Об'єктивно  характер  цих двох  груп  чинників  доповнюється  гнучкою,  збалансованою  політикою уряду  кожної  з  країн  НІК.  Як  свідчить  світовий  досвід,  вступаючи  в активне  міжнародне  економічне  співробітництво,  та  чи  інша  країна починає  з  залучення  іноземних  інвестицій  та  стимулювання  зростання зовнішньої  торгівлі. При  цьому  країни  проходять  в  області  структурної перебудови  своєї  економіки  усі  ланки  технологічного  ланцюжка  –  від видобутку,  переробки,  експорту  сировини  до  наукомістких  товарів. Доходи  від  експорту  використовуються  для  модернізації  і  розвитку найбільш перспективних в плані міжнародного поділу праці галузей. Таким  чином,  у  «нових  індустріальних  країнах»  Азії експортоорієнтована  політика  поєднується  з  ефективним імпортозаміщенням,  забезпечуючи  економічний  прогрес  регіону.  Китай спромігся  отримати  такі  успіхи  всього  за  25  років [3].

На відміну від країн Азії досвід запровадження політики імпортозаміщення в Латинській Америці важко назвати успішним. Феномен  економічної  стагнації  Латинської  Америки  та  інших країн третього світу точно так само реальний, як азіатський економічний успіх, і це він головним чином дав підґрунтя теорії залежності. Найбільш катастрофічні наслідки втручання держави в економіку в Аргентині, яка в 1913  р.  мала  ВВП  на  душу  населення,  який  можна  порівняти  зі Швейцарією,  і  вдвічі  більший, ніж  в  Італії. Та незважаючи  на  те,  що  проведення імпортозамінної  індустріалізації  у Латинській Америці не дало очікуваних результатів, у країнах з’явились нові галузі  економічної  діяльності,  в  регіоні  сформувалась власна  технологічна  база,  з’явились  додаткові  робочі місця, підприємства отримали можливість конкурувати на  міжнародному  рівні,  виходити  на  нові  ринки, використовуючи власні технології [2,3].

Висновки. Таким  чином,  імпортозаміщення  є  процесом скорочення  або  припинення  імпорту  певних  товарів шляхом  їх  заміщення  на  внутрішньому  ринку  країни аналогічною  вітчизняною  продукцією,  що  за споживчими  властивостями  та  якістю  не  поступається імпортній. Однак, як свідчить зарубіжний досвід,   імпортозаміщення  не  може  розглядатись  як універсальна “панацея” для довготривалого та стійкого економічного  зростання.  Їхня  дієвість  істотно залежить  від  широкого  комплексу  умов  розвитку, включаючи  активну  політику  інституційного  та інфраструктурного  розвитку,  активне  формування людського  та  інтелектуального  капіталів.

 

Література

1. Цап М.В. Теоретико-методичні засади державного регулювання імпортозаміщенням / М. В. Цап // Науковий вісник НЛТУ України. - 2014. - Вип. 24.8. - С. 299-305.

2. Пугачевська К.С. Імпортозаміщення в контексті вибору напрямів зовнішньоторговельної політики / К. С. Пугачевська // Наук. вісн. Мукач. держ. ун-ту. – 2014. – Вип. 1(1). – С.174–179.

3. Плющик І.А. Аналіз ефективності застосування політики імпортозаміщення у світі / І.А. Плющик, Р.П. Огородник // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2011. — Вип. 43. — С. 269-275.

Category: 1. Міжнародні економічні відносини в системі глобалізації світогосподарських зв’язків | Added by: olrebak
Views: 136 | Downloads: 0 | Rating: 0.0/0
Total comments: 0
Only registered users can add comments.
[ Sign Up | Log In ]
Site menu
Section categories
1. Міжнародні економічні відносини в системі глобалізації світогосподарських зв’язків [8]
2. Тенденції розвитку глобальних та локальних процесів в національній економіці [10]
3. Вплив міжнародних відносин на формування конкурентних переваг промислових підприємств. [7]
4. Перспективи та проблеми розвитку міжнародного бізнесу в умовах переформатування глобального серед [7]
5. Механізми управління та розвитку економічного потенціалу вітчизняних підприємств у забезпеченні п [11]
6. Підвищення конкурентного потенціалу промислових підприємств в системі глобальних викликів. [10]
7. Управління інвестиційно-інноваційним потенціалом в системі міжнародного бізнесу за сучасних інтег [5]
Log In
Search
Our poll
Хто заслуговує на висування єдиним кандидатом в Президенти в 2015 році від опозиції?
Total of answers: 54
Statistics

Онлайн всього: 1
Guests: 1
Користувачів: 0
Site friends
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Copyright MyCorp © 2017
    Hosted by uCoz