Понеділок, 11.12.2017, 04:52
Welcome Гость | RSS

Кафедра міжнародних економічних відносин

Конференції

Home » Files » Х Міжнародна науково-практична конференція » 1. Регіональні механізми формування конкурентного потенціалу та перспективи їх використання

Кадрова політика транскордонного співробітництва як сукупність кадрових політик його суб’єктів
12.10.2013, 21:30

УДК 339.942

К.І. Деркач

Інститут регіональних досліджень НАН України,
м. Львів

Стаття покликана визначити суть та роль кадрової політики для транскордонного співробітництва. В результаті аналізу кадрової політики учасників транскордонного співробітництва виникає можливість синтезувати загальну концепцію кадрової політики для всіх дійових осіб процесу співпраці та визначити пріоритетні завдання, що стоять перед нею

Ключові слова: транскордонне співробітництво, кадрова політика, кадрове забезпечення, учасники ТКС, державна кадрова політика, кадрова політика органів ТКС, кадрова політика підприємства

K. Derkach

Institute for Regional Research of NAS of Ukraine, Lviv

PERSONNEL POLICY OF CROSS-BORDER COOPERATION AS A SET OF HR POLICIES OF ITS SUBJECTS

The article aims to identify the nature and role of personnel policy for the cross-border cooperation. An analysis of HR policies of CBC members enables to synthesize the overall concept of personnel policy for all actors in the process of cooperation and identify priority tasks facing it. These participants include: government departments, agencies CBC, community organizations and businesses. Joint personnel policy within the CBC provides a number of positive effects, including efficient allocation of functions, education and training professionals, flexible response to changes in the internal environment

Keywords: cross-border cooperation, staffing, CBC members, state personnel policy, personnel policy of the CBC, personnel policy of the company

Мінливість міжнародної політичної та економічної ситуацій, а також підвищення інтенсивності транскордонних процесів зумовлює необхідність пошуку нових інструментів стабілізації та організації співробітництва на рівні сусідніх держав. Одним з таких методів є система кадрового забезпечення. В умовах формування структури органів та організацій, що займатимуться питаннями ТКС, персонал стає основним джерелом успіху співпраці у довгостроковій перспективі. Внаслідок цього зростають вимоги, що висуваються перед персоналом, його особистих характеристик, рівня компетентності і досвіду.

Дослідження кадрового забезпечення транскордонного співробітництва в Україні на даний момент є не системними, та скоріше описують окремі процеси та елементи процесу ніж явище загалом. До дослідників, що приділяють увагу цьому питанню належать Толкованов В.В. та Мікула Н.А. Закордонні дослідники приділяють цій темі більше уваги, так як вже давно визначили кадрове забезпечення одним із факторів успішного функціонування транскордонного регіону. До них належать Норберт Конеген, Мартін Гільєрмо-Рамірез, Сільва Стілер та інші.

Ґрунтовність теоретичних засад ефективної системи кадрового забезпечення ТКС напряму залежить від чіткого визначення окремих ланок, що беруть участь у співробітництві, та аналізу особливостей їх кадрової політики загалом, та кадрового забезпечення зокрема. Це дозволить всебічно оцінити вимоги до професійного та особистісного рівня кадрів та характерні риси системи кадрового забезпечення кожної із структурних ланок ТКС. Такий аналіз в подальшому покаже, якими знаннями в галузі ТКС повинні володіти кожна посадова особа, підприємець, громадський діяч чи працівник для ефективної роботи системи загалом.

Окреслюючи основних дійових осіб ТКС, звернемося до ЗУ "Про Транскордонне співробітництво", в якому визначено поняття суб'єктів та учасників транскордонного співробітництва. Так, суб’єкти ТКС – це територіальні громади, їх представницькі органи, місцеві органи виконавчої влади України, що взаємодіють з територіальними громадами та відповідними органами влади інших держав у межах своєї компетенції, встановленої чинним законодавством та угодами про транскордонне співробітництво [1, c. 10].

Учасники транскордонного співробітництва – юридичні та фізичні особи, громадські організації, що беруть участь у транскордонному співробітництві. До таких можна віднести, перш за все, державні органи управління усіх рівнів, громадські організації, фонди та об’єднання, приватні підприємства та структури, науково-дослідні та освітні установи та інші [1, c. 10].

Різні структурні одиниці, що так чи інакше виступають учасниками ТКС переслідують різні цілі, вступаючи у співробітництво, а отже і структура кадрів, відповідальних за ТКС буде різна, проте загалом вони повинні формувати єдину систему кадрового забезпечення процесу. Дійові особи, що беруть участь у процесі транскордонного співробітництва. зображені на рис. 1.


Рис. 1. Дійові особи процесу транскордонного співробітництва

Загалом кадрова політика – це сукупність принципів, методів, форм організаційного механізму з формування, відтворення, розвитку та використання персоналу, створення оптимальних умов праці, його мотивації та стимулювання [2, c. 115]. Проте для ефективного аналізу та адаптації цього терміну для потреб багаторівневої структури транскордонного співробітництва, необхідно розглянути його на загальнодержавному та локальному рівнях, а також рівні підприємства. Такий підхід дозволить об’єднати різні за формою, цілями та часткою впливу на ТКС структури в єдине ціле.

Отже, державна кадрова політика – це цілеспрямована стратегічна діяльність держави, пов'язана з плануванням та прогнозуванням формування, професійного розвитку та раціонального використання кадрів, усіх трудових ресурсів України, визначенням цілей і пріоритетів кадрової діяльності. Від стратегії подальшого розвитку держави залежать обсяг і межі державного регулювання кадрових процесів, рівень їх децентралізації та демократизації [3, c. 28].

У більш вузькому розумінні державна кадрова політика – це політика держави у сфері державної служби, головною метою якої є вдосконалення кадрового потенціалу, створення дієздатного державного апарату, спроможного ефективно здійснювати завдання та функції Української держави шляхом сумлінного виконання державними службовцями покладених на них службових повноважень [4, c. 55].

Мельник І.М. визначає метою державної кадрової політики органів державної влади забезпечення ефективного функціонування апарату державного управління, формування, підготовку, розстановку і раціональне використання висококваліфікованих національних кадрів у державному секторі різних галузей господарства та на різних напрямках діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, створення національної управлінської еліти [5].

Відповідно до вказаної мети, можна стверджувати, що такі суб’єкти ТКС, як центральні органи влади, місцеві органи державної влади та органи місцевого самоврядування формують основу управлінського апарату відповідального за прийняття рішень щодо транскордонного співробітництва.

Не менш важливу роль також відіграють безпосередньо органи ТКС (Єврорегіони, ЄУТС, кластери та ін.). Кадрова політика органів ТКС – це організаційний механізм формування системи кадрового потенціалу, метою якого є вирішення нагальних потреб та завдань довгострокової перспективи у галузі транскордонного співробітництва.

Громадські організації як активні учасники соціального, політичного та культурного життя також виконують серед інших кадрову функцію, що полягає в підготовці кваліфікованих кадрів для державних та громадських органів, установ, організацій. Звичайно, при цьому не обійтися без цілеспрямованої кадрової політики, системи відповідних навчальних закладів, семінарів, курсів тощо. У забезпеченні дієвості цієї політики громадськість відіграє особливо важливу роль.

Підприємства також виступають учасниками транскордонного співробітництва. Вони хоча і опосередковано, проте впливають на загальну структуру кадрів процесу ТКС. За Федуловою Л.І., кадрова політика підприємства — система роботи з персоналом, що об'єднує різні форми діяльності й має на меті створення згуртованого й відповідального високопродуктивного колективу для реалізації можливостей підприємства адекватно реагувати на зміни в зовнішньому і внутрішньому середовищах [6, c. 147]. Відповідно до даного визначення, участь у процесі співробітництва та наявність у штаті висококваліфікованих кадрів, що обізнані у цьому питанні є для підприємства скоріше конкурентною перевагою, а не функціональним чи громадським обов’язком як для попередніх учасників ТКС.

Отже, проаналізувавши поняття кадрових політик окремих суб’єктів ТКС, визначимо суть цього поняття для учасників процесу загалом. Кадрова політика суб’єктів ТКС – це система взаємопов’язаних механізмів формування, відтворення, розвитку та використання висококваліфікованих кадрів для ефективної координації процесу транскордонного співробітництва в адміністративній, соціально-економічній та громадській сферах.

Об’єднання кадрових політик різних структурних одиниць державного апарату, підприємств, громадських організацій та навіть освітніх та науково-дослідних установ є складною задачею, що потребує чіткої та виваженої координації. Проте створення такої системи приведе до позитивних зрушень як в кадровій складовій зокрема, так і в процесі співробітництва загалом. До таких позитивних ефектів можна віднестинаступні:

- Ефективний розподіл функцій щодо співробітництва між трьома складовими ланками: адміністративно-управлінською (державні органи влади, місцеві органи самоуправління), економічною (підприємства та організації, зацікавлені в економічній співпраці) та соціальною (громадські об’єднання, освітні установи, науково-дослідні установи).

- Навчання, підготовка та перепідготовка кадрів на базі як освітніх установ, так і в подальшому в громадських організаціях та державних органах влади. Така взаємодоповнююча підготовка дасть можливість отримати спеціалістові як теоретичні, так і цінні практичні знання в галузі співробітництва, які він згодом зможе використати в органах державного управління різних рівнів, або підприємствах / організаціях, що є учасниками ТКС.

- Загальна скоординована кадрова політика усіх дійових осіб ТКС дозволить більш гнучко та швидко реагувати на зміни у внутрішньо національному та зовнішньому міжнародному середовищі, уникати загроз та використовувати можливості.

Висновки. Отже, кадрова політика усіх учасників транскордонного співробітництва повинна поєднувати в собі прямі функції, покладені на учасників, та визначені елементи призначені для розвитку транскордонного регіону, в єдину систему реалізації інтересів громадян через співробітництво та взаємодопомогу сусідніх прикордонних регіонів. Таке самовизначення, а також кооперація учасників в єдину систему дозволить отримати ряд позитивних ефектів, серед яких ефективний розподіл функцій співробітництва, навчання та підготовка кваліфікованих кадрів, готових працювати на рівні транскордонного регіону, та нарешті гнучке і швидке реагування на зміни у внутрішньому та зовнішньому середовищах. Наступним етапом після побудови спільної кадрової політики виступає формування загальної системи кадрового забезпечення, що фактично є більш деталізованою схемою розстановки кадрів між усіма дійовими особами процесу, з подальшим визначенням їх прав, обов’язків, функцій у процесі забезпечення існування транскордонного регіону.

Література

1. Про транскордонне співробітництво : закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2004. – № 45. – С. 499.

2. Крушельницька О.В. Управління персоналом : [навчальний посібник] / О.В. Крушельницька, Д.П. Мельничук. – К. : Кондор, 2003. – 296 с.

3. Державна кадрова політика в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку : наук. доп. / [Ю. В. Ковбасюк, К. О. Ващенко, Ю. П. Сурмін та ін.] ; за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, К. О. Ващенка, Ю. П. Сурміна (кер. проекту). – К. : НАДУ, 2012. – 72 с.

4. Малиновський В. Державне управління : [навч. посіб.] / Малиновський В. – Луцьк : Вежа, 2000. –654 с.

5. Особливості державної кадрової політики у сфері вдосконалення механізмів добробуту персоналу державної служби [Електронний ресурс] / Мельник І.М. – Режим доступу : http://www.academy.gov.ua/ej/ej7/doc_pdf/melnik.pdf

6. Федулова Л. І. Менеджмент організацій : [підручник] / Федулова Л. І. – К. : Либідь, 2004. – 448 с.

References

1. Zakon Ukrainy «Pro transkordonne spivrobitnytstvo». - Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR), 2004. - # 45. - s.499.

2. Krushelnytska O.V. Upravlinnia personalom: Navchalnyi posibnyk / Krushelnytska O.V., Melnychuk D.P. – K., Kondor, 2003. – 296s.

3. Derzhavna kadrova polityka v Ukraini: stan, problemy ta perspektyvy rozvytku : nauk. dop. / avt. kol. : Yu. V. Kovbasiuk, K. O. Vashchenko, Yu. P. Surmin ta in. ; za zah. red. d-ra nauk z derzh. upr., prof. Yu. V. Kovbasiuka, d-ra polit. nauk, prof. K. O. Vashchenka, d-ra sots. nauk, prof. Yu. P. Surmina (ker. proektu). - K. : NADU, 2012. - 72 s.

4. Malynovskyi V. Derzhavne upravlinnia: Navch. Posib / Malynovskyi V. – Lutsk: Vezha, 2000. –654 s.

5. Osoblyvosti derzhavnoi kadrovoi polityky u sferi vdoskonalennia mekhanizmiv dobrobutu personalu derzhavnoi sluzhby [Elektronnyi resurs] / Melnyk I.M. – rezhym dostupu do statti.: http://www.academy.gov.ua/ej/ej7/doc_pdf/melnik.pdf

6. Fedulova L. I. Menedzhment orhanizatsii: Pidruchnyk / Fedulova L. I. - Kyiv: Lybid, 2004. - 448 s.

Category: 1. Регіональні механізми формування конкурентного потенціалу та перспективи їх використання | Added by: Катерина | Tags: кадрова політика, транскордонне, співробітництво
Views: 660 | Downloads: 0 | Rating: 0.0/0
Total comments: 0
Only registered users can add comments.
[ Sign Up | Log In ]
Site menu
Section categories
1. Регіональні механізми формування конкурентного потенціалу та перспективи їх використання [13]
2. Підвищення конкурентного потенціалу промислових підприємств в системі глобальних викликів [15]
3. Забезпечення економічної безпеки виробничих систем за умов розвитку конкуренції [7]
4. Формування конкурентоспроможності в умовах зростання мобільності людського капіталу [8]
5. Людський потенціал та його конкурентоспроможність у розвитку соціально-трудових відносин [9]
6. Вплив міжнародних відносин на формування конкурентних переваг промислових підприємств [6]
7. Конкурентний потенціал підприємства: методи та механізми підвищення [20]
8. Формування ефективного ринку праці та підвищення конкурентоспроможності трудових ресурсів [3]
9. Механізми підвищення та реалізації економічного потенціалу підприємств [12]
10. Міжнародні економічні відносини в системі зростання конкурентоспроможності економічних систем [8]
Вимоги для участі в конференції [3]
Log In
Search
Our poll
Хто заслуговує на висування єдиним кандидатом в Президенти в 2015 році від опозиції?
Total of answers: 54
Statistics

Онлайн всього: 1
Guests: 1
Користувачів: 0
Site friends
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Copyright MyCorp © 2017
    Hosted by uCoz