Понеділок, 11.12.2017, 23:51
Welcome Гость | RSS

Кафедра міжнародних економічних відносин

Блог

Home » 2011 » Квітень » 26 » Людський капітал в системі формування конкурентних переваг національної економіки
00:15
Людський капітал в системі формування конкурентних переваг національної економіки

На фоні широкого кола проблем входження України в світове господарство, чи не найбільшою вадою національної економіки залишається її низька конкурентоспроможність. В переліку причин низької конкурентоспроможності традиційно розглядається недостатнє забезпечення природніми енергетичними, фінансовими та технологічними ресурсами. Водночас, як показує приклад Японії, Південної Кореї, Тайваню та інших країн, конкурентні переваги національної економіки, в першу чергу, досягаються завдяки ефективній організації та управлінню людським розвитком, що в межах сучасних наукових концепцій розглядається як управління людським капіталом.

Поряд з відносно високим рівнем людського розвитку, проблемного характеру для вітчизняної економіки набуває неспроможність перетворити людський потенціал в ресурс конкурентного розвитку, що можливо за умов його перетворення у людський капітал.

Оцінка джерел та рівнів відтворення людського капіталу, як ключового чинника формування конкурентоспроможності національної економіки на сучасному етапі, дає підстави виділити бізнесові структури, державу та особистість (сім'ю), в якості основних учасників процесу його формування.

На рівні держави забезпечується нормативно-правове, інфраструктурне, соціальне, освітнє та медичне забезпечення відтворення як можливостей людини, так і людини як фізіологічної істоти, а також спільноти як сукупності людей. На рівні бізнесових структур особа реалізує набутий досвід, вміння, можливості, взамін яких одержує засоби до існування – джерела відтворення та підтримання достатнього рівня людського капіталу. На рівні особи (сім'ї) переслідується мета отримання високого соціального статусу, достатніх доходів для особистого існування, розвитку, утримання дітей, сім'ї. Останнє в основі оцінки статусу та перспектив має суб'єктивне мислення та, як правило не передбачає комерційну мотивацію прийняття рішень.

З огляду на приведене припущення та мету держави на сучасному етапі – соціально-економічний розвиток, логічно інтерпретувати направленість її зусиль на формування саме людського потенціалу а не людського капіталу.

Аналогічним чином, діяльність особи в силу відсутності об'єктивної оцінки перспектив, спрямована на відтворення людського потенціалу на основі здобуття найбільш широких вмінь.

В системі запропонованих рівнів бізнесові структури на сучасному етапі залишаються єдиним суб'єктом орієнтованим на управління людським капіталом. Управлінські стратегії на даному рівні орієнтовані на комерційне використання людського потенціалу, в ході якого останній набуває статусу людського капіталу (рис. 1).

  

Приведена схема рівнів співвідношення людського капіталу відображає принципову організацію та основні елементи, де в системі традиційної організації суспільно-економічних процесів людському капіталу відводиться звужена роль при умові диференціації категорій людський потенціал та людський капітал.

Продовжуючи деталізацію категорії людський капітал окрему увагу варто приділити рівням його застосування, серед яких, природно виділити рівень особистості – безпосереднього носія людського капіталу, суб'єкта господарювання – його експлуатанта та держави, як форми суспільної організації людської спільноти за системою спільних для неї характеристик.

Очевидність виділення трьох вказаних рівнів визначається мотивами застосування на них людського капіталу. Особа – носій людського капіталу чи системи знань, вмінь, фізичних та фізіологічних можливостей переслідує мету збільшення доходів, забезпечення високого соціального чи групового статусу. Водночас, суб'єкт господарювання переслідує мету отримання високого комерційного ефекту від наявного в розпорядженні людського капіталу. Держава гіпотетично спроможна отримати вигоди від використання наявного людського капіталу в ході конкуренції за обмежені фінансово-інвестиційні, природні ресурси та ресурси розвитку в межах світової економіки.

Очевидні відмінності між людським капіталом різних рівнів визначають перспективи його використання, можливі форми, шляхи відтворення, способи застосування та отримання ефектів. В силу низького інституційного розвитку, недосконалого економічного механізму та відсутності ефективного конкурентного ринку праці, людський капітал у зародковій перманентній формі притаманний лише рівню суб'єкта господарювання.

Окремої уваги заслуговують конкурентні відносини в системі міжрівневого розподілу людського капіталу. Існуюча практика свідчить про однорівневу конкуренцію. Зокрема, на рівні особи, носії людського капіталу конкурують за кращі умови розвитку, місця в дошкільних та шкільних навчально-виховних закладах, університетах. Після набуття особистістю статусу носія людського капіталу, конкуренція розгортається за робочі місця, вищі доходи та соціальний статус, як ключові резерви та ресурси його відтворення. На рівні суб'єкта господарювання підприємства конкурують за спеціалістів, а носії людського капіталу конкурують за робочі місця. На рівні держави конкуренція відбувається між національними економіками за кращі умови іноземного інвестування, імпорту технологій, інноваційного та соціально-економічного розвитку.

В силу відмінних мотивів, суб'єкти різних рівнів людського капіталу не конкурують між собою, і утворюють цілісну систему формування людського потенціалу, його конвертації в людський капітал, і застосування останнього в ході господарської діяльності та функціонування соціально-економічної сфери держави.

У міжрівневій взаємодії суб'єктів формування людського капіталу, держава, особистість та бізнесові структури, на відміну від однорівневої, виступають партнерами, що забезпечують принципове подолання негативних наслідків конкуренції в межах національної економіки, національного ринку праці та формування високого конкурентного статусу в межах світової економіки.

Результатом конкуренції на особистому рівні виступає формування людського капіталу та його позиціонування на ринку праці, де за узагальненого трактування, за критерієм спроможності до самореалізації, доцільно виділити групу високоосвіченої робочої сили – високоліквідного людського капіталу, кваліфікованої спеціалізованої робочої сили, на яку існує високий попит – середньоліквідний людський капітал, некваліфікована робоча сила та кваліфікована робоча сила, нереалізована за профілем професійної підготовки, на яку не існує попиту – неліквідний людський капітал. Очевидним наслідком невдалої конкуренції за ресурси розвитку виступає неможливість реалізувати людський капітал на ринку праці, що в межах традиційного понятійно-категорійного апарату трактується як безробіття.

Подолання останнього визначається економічною активністю суб'єктів господарювання та ефективною економічною політикою держави, що відображує партнерську сутність міжрівневих відносин суб'єктів формування та застосування людського капіталу.

Суттєво відмінної форми набуває людський капітал держави, що в ході реалізації покладених на неї функцій переслідує цілі конкурентної першості в світовій економіці, міжнародних відносинах, залученні іноземних інвестицій, розвитку інновацій та політичної стабільності. На відміну від суб'єктів особистого та бізнесового рівнів, держава опосередковано застосовує сформований людський капітал, безпосередньо не контактує з його носіями та оцінює ефекти на основі загального економічного та соціального розвитку перевівши на другий план соціально-економічне зростання. З цієї точки зору, людським капіталом держави виступає реалізований чи придатний до реалізації людський потенціал, що забезпечує ефекти соціально-економічного, інституційного розвитку та підтримання функціонування національної економіки.

Таким чином, розгортання конкуренції на сучасному етапі глобалізації міжнародних відносин відводить ключову роль людському капіталу у формуванні високого конкурентного статусу національної економіки. Останній накопичується на трьох рівнях – реалізації потенціалу особи, ефективної організації суб'єктів господарювання та раціонального розвитку економіки країни.


Збірник тез конференції Вінниця 21.04.2011

Views: 1739 | Added by: nikolaychuk | Tags: управління людським капіталом, конкурентні переваги, людський капітал | Rating: 0.0/0
Total comments: 0
Only registered users can add comments.
[ Sign Up | Log In ]
Site menu
Search
Log In
Calendar
«  Квітень 2011  »
НдMoTuWeThFrSa
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Entries archive
Our poll
Хто заслуговує на висування єдиним кандидатом в Президенти в 2015 році від опозиції?
Total of answers: 54
Site friends
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Statistics

    Онлайн всього: 1
    Guests: 1
    Користувачів: 0
    Copyright MyCorp © 2017
    Hosted by uCoz