Субота, 16.12.2017, 19:36
Welcome Гость | RSS

Кафедра міжнародних економічних відносин

Блог

Home » 2010 » Грудень » 9 » Чинники та закономірності формування конкурентоспроможності людського капіталу
16:48
Чинники та закономірності формування конкурентоспроможності людського капіталу

Трансформація механізму функціонування господарства, еволюція економічних формацій, домінуючих продуктивних сил та чинників розвитку, закономірно піднімають питання дії та наслідків зміни факторів виробництва та соціально-економічного розвитку. Завершення аграрного типу економіки, зниження впливу індустріальних механізмів розвитку, домінування чинників інформаційного суспільства та закономірний прихід економіки, що ґрунтується на знаннях, висувають на перший план проблему наукового обґрунтування впливу нових чинників, формування факторів виробництва та відтворення соціально-економічних благ.

Незаперечним, на даному етапі розвитку економічної науки, слід вважати твердження, що ключовим рушієм в умовах інформаційного суспільства та становлення економіки знань є людський капітал, а механізми його формування та відтворення визначають конкурентоспроможність країни в умовах поглиблення глобалізації світової економіки.

Попри значний обсяг проведених досліджень та вагомі наукові здобутки, в економічній літературі спостерігається застосування різних підходів як до трактування категорії "людський капітал", так і двоякої природи складових його формування і відтворення. Останнє дає змогу авторам досягнути мети досліджень, – обґрунтувати підняті наукові проблеми з допомогою пропонованого понятійно-категорійного апарату, а з іншої сторони не вирішує головного – формування уніфікованого підходу, що забезпечує розробку ефективного механізму управління людським капіталом, його перетворення на чинник конкурентних переваг національної економіки.

Часто вживаним на сучасному етапі є трактування людського капіталу, як сформованого або розвиненого в результаті інвестицій і накопичення людьми певного запасу здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивів, що цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів його власника. Окремо при застосуванні такого визначення зауважують, що слід звернути увагу на кілька принципових моментів, що з нього випливають:

- по-перше, людський капітал – це не просто сукупність зазначених характеристик, а саме сформований або розвинений в результаті інвестицій і накопичений певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій;

- по-друге, це такий запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який доцільно використовується для одержання корисного результату і сприяє зростанню продуктивності праці;

- по-третє, використання людського капіталу закономірно приводить до зростання доходів його власника;

- по-четверте, таке зростання доходів стимулює подальші інвестиції в людський капітал, що приводить до подальшого зростання заробітків.

З точки зору процесу формування, такого роду трактування слід вважати досить вдалим, оскільки воно виражає закономірності становлення та компонентну структуру такої категорії як "людський капітал". Разом з тим, ресурсний та компонентний підходи, об’єктивно перетворюють категорію, що одночасно виступає поняттям, "людський капітал" в непридатний для управління об’єкт наукового дослідження.

З огляду на об’єктивну проблему дослідження людського капіталу, що закладена на етапі формалізації понятійно-категорійного апарату, на наш погляд, в трактуванні цієї категорії слід застосовувати функціональний підхід. Згідно виконуваних функцій людським капіталом слід вважати актив, що забезпечує власнику, тобто особі, що виступає його носієм, вартісне вираження наявного досвіду, набутих знань, вмінь, фізичних можливостей, здоров’я тощо, в процесі отримання доходів, як формі віддачі на інвестований капітал, вкладений в розвиток наявних та отримання набутих розумових та фізичних можливостей.

Дотримання функціонального підходу, на відміну від інших, перетворює людський капітал в зручний для застосування особистий та господарський ресурс. Останнє, за умов наукового обґрунтування, розробки управлінського, методичного та методологічного забезпечення перетворюється в ресурс конкурентної боротьби за цільові ринки, фінансові потоки, виробничі засоби тощо, що особливо актуально на етапі глобалізації світової економіки.

З точки зору дослідження людського капіталу, свідомо упускаючи критерії об’єктності та суб’єктності, конкурентоспроможність людського капіталу слід визначити як здатність носіїв цього капіталу до отримання об’єктивно кращого результату діяльності в ході економічного змагання за соціально-економічні, політичні, культурні та інші блага. В такому випадку, на рівні суб’єкта господарювання, людський капітал виступає чинником конкурентної боротьби та становлення конкурентних переваг в ході господарської діяльності.

Найбільш важливий критерій класифікації конкурентних відносин – базове джерело конкурентних переваг. З точки зору людського капіталу мову слід вести про конкурентні переваги, засновані на ресурсних чинниках, що визначаються: кращим загальноекономічним потенціалом, вираженим у високій середньогалузевій нормі прибутку, отриманого за рахунок застосування ресурсу, невеликих строках окупності капітальних вкладень в підготовку та перепідготовку спеціалістів, сприятливій динаміці цін на освітні та медичні послуги, помірному рівні розміру оплати праці тощо; стимулюючою політикою уряду в області соціального розвитку; ефектом досвіду, що виражається в більшій ефективності праці внаслідок спеціалізації за видами і методами роботи, технологічних інновацій у виробничих процесах, оптимального завантаження устаткування, повнішого використання ресурсів, впровадження нових концепцій управління та людського розвитку.

В свою чергу конкуренція на основі використання людського капіталу в якості ресурсу підприємства розвивається за рахунок:

- підвищення якості знань та вмінь персоналу;

- підвищення якості роботи персоналу;

- зниження витрат на управління персоналом.

Фактори, що впливають на конкурентну боротьбу:

- розмір ринку праці – чим більший, тим сильніші конкуренти;

- людський потенціал підприємства – зайвий потенціал призводять до зниження вартості людського капіталу;

- перешкоди для входу або виходу з ринку – бар'єри захищають позицію фірми, їхня відсутність робить ринки уразливими для проникнення туди неконкурентоспроможних новачків, залучення спеціалістів, кількість яких обмежена на ринку зменшує конкурентні ресурси інших учасників ринку;

- висока ціна людського капіталу зменшує можливості його використання конкурентами;

- вимоги до розмірів необхідних капітальних вкладень в людський капітал – тверді вимоги підвищують ризик, створюють додаткові бар'єри входу – виходу.

Узагальнюючи вищесказане можна дійти висновку, що застосування існуючих способів трактування поняття "людський капітал" на основі ресурсного та компонентного підходів не дають відповіді на сучасні управлінські виклики. Згідно останніх, в умовах домінування інформаційного суспільства та становлення економіки знань, людський капітал перетворюється на дієвий конкурентний ресурс. Разом з тим, очевидно, що неможливо розробити дієвих способів управління без перетворення людського капіталу підприємства в господарський, управлінський та інвестиційний актив.

http://nikolaychuk.at.ua/news/2010-11-17-51

Views: 1387 | Added by: nikolaychuk | Tags: людський капітал, Ніколайчук М.В. | Rating: 0.0/0
Total comments: 0
Only registered users can add comments.
[ Sign Up | Log In ]
Site menu
Search
Log In
Calendar
«  Грудень 2010  »
НдMoTuWeThFrSa
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Entries archive
Our poll
Хто заслуговує на висування єдиним кандидатом в Президенти в 2015 році від опозиції?
Total of answers: 54
Site friends
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Statistics

    Онлайн всього: 1
    Guests: 1
    Користувачів: 0
    Copyright MyCorp © 2017
    Hosted by uCoz