Понеділок, 11.12.2017, 06:50
Welcome Гость | RSS

Кафедра міжнародних економічних відносин

Блог

Home » 2010 » Грудень » 9 » Еволюція поглядів на міграційний перерозподіл людського потенціалу
16:51
Еволюція поглядів на міграційний перерозподіл людського потенціалу

Реалізація людського потенціалу в контексті людського розвитку передбачає його перерозподіл та використання. Існування неповної зайнятості в розвинутих країнах свідчить про невикористання їх людського потенціалу. Водночас людський потенціал може бути надлишковим в зв’язку з неможливістю його реалізації в певній економічній системі. Дана суперечність знаходить своє відображення в категорії «перерозподіл людського потенціалу», що описує міграцію працездатного населення у межах світового господарства.

Поясненню закономірностей міждержавного перерозподілу людського потенціалу присвячено ряд теорій у західній економічній думці.

Теорія неокласичної економіки О. Штарка та Д. Мессі пояснює міжнародну міграцію різницею між рівнями доходів у різних країнах. Перетікання трудового потенціалу з країн із низькими доходами до країн, де вони вищі, триває поки не зникне різниця між рівнями доходу, тобто стимул до міграції. Теорія передбачає, що в певний період часу за умов економічного зростання, підвищення рівня життя, заробітної плати та соціальних стандартів країна-експортер трудових ресурсів може перетворитися на їх імпортера.

Засновник нової економічної теорії міграції Дж. Тейлор наголошує на вигоді від капіталовкладень у місцеву економіку за рахунок грошових переказів, підкреслюючи можливість стимулювання міжнародної трудової міграції для країн-експортерів з отриманням переваг у їх розвитку.

Теорія світового ринку праці, заснована Е. Плетньовим, передбачає врахування впливу глобальних факторів на переміщення трудового потенціалу. Формування і функціонування світового ринку праці відбувається в результаті експорту та імпорту трудових ресурсів.

Дж. Бгаваті та У. Бонінг у теорії нового міжнародного економічного порядку піднімають питання про компенсацію витрат на підготовку трудових ресурсів країнам-експортерам з боку розвинутих країн-імпортерів.

Дж. Саймон пропонує теорію процвітання, підкреслюючи економічні та демографічні переваги від імміграції приймаючих країн. Іммігранти розширюють споживання та сплачують податки, що може сприяти економічному зростанню країн-імпортерів.

Якісні зміни в людському потенціалі почали розглядатися з появою теорії міжнародної інтелектуальної міграції на межі 60-х років ХХ ст., що пов’язана з виникненням термінів "відтік інтелекту" та "відплив мізків". Термін "відплив мізків" асоціювався з міграцією наукових і викладацьких кадрів високої кваліфікації, зайнятих науковими дослідженнями і розробками, або спеціалістів, які займаються кваліфікованою інтелектуальною чи творчою працею, включаючи потенційних спеціалістів (молодих учених, студентів, аспірантів).

Варто зауважити, що на сучасному етапі в інформаційному суспільстві реалізація людського потенціалу передбачає необхідність постійно набувати і оновлювати знання. Відсутність можливості реалізації даного принципу в національній економіці країни, а також інших двох основних принципів людського розвитку (прожити довге і здорове життя та мати доступ до ресурсів для забезпечення гідного рівня життя) також виникає необхідність перерозподілу людського потенціалу в світовій економіці для оптимальної його реалізації.

На початку ХХІ ст. увага світової наукової спільноти зосередилась на нових проблемах:

1. Вплив міжнародної міграції на світове економічне зростання. Дослідження сучасних науковців вказують на те, що збільшення кількості трудових мігрантів призводить до значного підвищення у обсягах світового виробництва, оскільки робоча сила використовується там, де її продуктивність найвища. В одному з перших досліджень з цього напрямку, економісти Б. Гамільтон та Дж. Волі виміряли, що світовий ВВП може подвоїтись, якщо міграція зросте до рівня, що зрівняє граничну продуктивність праці (і заробітну плату) між сімома регіонами світу, включаючи 179 країн.

В доповіді Світового банку «Про світові економічні перспективи», яка стосувалась економічного застосування грошових переказів та міграції, визначено, що при міграції додаткових 14 мільйонів осіб з країн, що розвиваються до високорозвинених країн світовий дохід складе понад 350 млрд. дол. США.

За підрахунками західних економістів Т. Волмслі та Л. Вінтерса розширення міжнародної міграції на 3 % може спричинити більше зростання світового доходу, ніж повна лібералізація торгівлі.

2. Визначення взаємозв’язку між втраченими трудовими ресурсами, інвестиціями та споживанням, відтоком та надходженням інтелекту та економічним зростанням. Н. Глітсос в своїх дослідженнях зазначає, що під впливом грошових переказів зростання інвестицій спостерігається в шести з кожних семи країн походження. М. Леон-Ледесма та М. Пірача, розглядаючи одинадцять перехідних східноєвропейських економік в період 1990-1999 років, також виявили значний позитивний взаємозв’язок між грошовими переказами та сукупними інвестиціями.

Л. Кацелі у вигляді циклічної моделі міграції виявив вплив міжнародної міграції людського потенціалу на економічне зростання через зрушення в трудових ресурсах, продуктивності та грошових переказах. Л. Кацелі вважає, що на макрорівні міграцію можна зобразити у вигляді циклу з п’ятьма визначеними стадіями:

- стадія виїзду передбачає втрату трудового потенціалу внаслідок еміграції;

- стадія пристосування пов’язана з наступним послабленням економічної активності та стандартів життя в країні походження, в той час як емігранти оселяються в країні призначення;

- стадія консолідації співпадає з піднесенням економічної активності в країні походження внаслідок зростаючого притоку грошових переказів;

- стадія взаємозв’язку між транснаціональними громадами і можливе возз’єднання сімей;

- стадія рееміграції або імміграції, коли відбувається притік трудового потенціалу в країну призначення внаслідок зворотної міграції або імміграції, зумовленої значним дефіцитом трудових ресурсів на місцевому ринку праці.

3. Виявлення можливих обсягів перерозподілу людського потенціалу для можливості управління ними. Науковці Рокфелерського університету США, за підтримки ООН, розробили прогнозну модель міжнародної міграції. Згідно неї рівень народжуваності падає в багатьох країнах, а міжнародна міграція, на думку Джоела Коена, стає визначальним чинником демографічного розвитку. Запропонована вченим узагальнена лінійна модель використовує географічні і демографічні незалежні змінні (населення та площа країн походження і призначення мігрантів, відстань між країнами походження та призначення, календарний рік і індикативні змінні для підрахунку невипадкових характеристик окремих країн) та дозволяє спрогнозувати майбутню кількість міжнародних мігрантів з однієї країни в іншу, визначити світовий міграційний баланс та попередити різку втрату населення будь-якої країни.

Міжнародна міграція, як можливість світового перерозподілу людського потенціалу, стала предметом обговорення та проблемою для вирішення глобальних міжнародних організацій: Трансатлантичної ради з міграції (2008 р.), ООН (Звіт Генерального Секретаря «Про міжнародну міграцію та розвиток» 2006 р.), Світового банку, Міжнародної організації праці (Багатостороння рамкова програма з трудової міграції 2006 р.), Всесвітнього форуму з міграції та розвитку (2008 р.).

Позиції більшості міжнародних організацій зводяться до:

1. Посиленні політичного обговорення та важливості міжнародної міграції.

2. Визнанні світової мобільності людського потенціалу, як неминучого економічного та соціального чинника.

3. Використанні переваг від управління міжнародними міграційними потоками.

Незважаючи на визнання загальносвітових переваг від трудової міграції світовою спільнотою, кордони розвинутих країн світу, зокрема ЄС, досі залишаються закритими або селективно відкритими. На Всесвітній комісії з міжнародної міграції у 2005 р. лідери найбільших міграційно-мобільних країн світу, зокрема Німеччини та США, підкреслили, що "найкращим засобом задоволення економічних потреб країн походження та призначення є детально розроблені програми тимчасової міграції. Такі програми спрямовані на тимчасове залучення мігрантів до робочої сили країн, а не на збільшення його постійного населення".

На сьогодні світовою спільнотою визнано, що регульована міграція може створювати значні переваги не тільки для мігрантів, але і для країн їх походження та призначення. Для розвинутих країн це, передусім, залучення людського потенціалу, що є основним чинником економічного зростання. Підтвердженням є офіційна заява Міністра внутрішніх справ Великобританії Девіда Бланкетта у 2002 р. про те, що "жодна сучасна успішна країна не може собі дозволити прийняти антиімміграційну позицію… . Це в наших інтересах впроваджувати інновації, приваблювати високі навики і продуктивність, які приносить імміграція".

Дослідження еволюції поглядів на людський потенціал та його міграційне відтворення підтверджує думку світових науковців та представників міжнародних організацій, що міжнародна міграція сприяє перерозподілу людського потенціалу та створює умови для раціонального розвитку країн.


За матеріалом: Курій Л.О. Еволюція поглядів на міграційний перерозподіл людського потенціалу // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – Хмельницький. – 2010. – С. 55-60.

http://nikolaychuk.at.ua/news/2010-11-16-50

Views: 964 | Added by: lily | Tags: людський потенціал, міграція, Курій Л.О. | Rating: 0.0/0
Total comments: 0
Only registered users can add comments.
[ Sign Up | Log In ]
Site menu
Search
Log In
Calendar
«  Грудень 2010  »
НдMoTuWeThFrSa
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Entries archive
Our poll
Хто заслуговує на висування єдиним кандидатом в Президенти в 2015 році від опозиції?
Total of answers: 54
Site friends
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Statistics

    Онлайн всього: 1
    Guests: 1
    Користувачів: 0
    Copyright MyCorp © 2017
    Hosted by uCoz