Субота, 16.12.2017, 19:39
Welcome Гость | RSS

Кафедра міжнародних економічних відносин

Блог

Home » 2010 » Грудень » 9 » Інтернаціоналізація вищої освіти як засіб формування людського потенціалу в контексті міжнародних міграційних процесів
16:08
Інтернаціоналізація вищої освіти як засіб формування людського потенціалу в контексті міжнародних міграційних процесів


За сучасних умов розвиток та використання людського потенціалу розглядається як основний чинник економічного зростання національних економік та пріоритетний напрямок державної політики. У контексті концепції людського розвитку освітня складова людського потенціалу розглядається як основа його формування та перетворення у людський капітал. Людина, набуваючи нових навиків та знань, стає головним рушієм економічного поступу. З огляду на це, кожна країна зацікавлена у збільшенні та відтворенні людського потенціалу. Як наслідок, актуальності набуває питання інтернаціоналізації вищої освіти, що передбачає міждержавне переміщення студентів і викладачів за спеціальними програмами вищих навчальних закладів. Інтернаціоналізація вищої освіти зумовлена економічними інтересами країн та окремих індивідів. На державному рівні забезпечується конкурентоздатність вищої освіти та підвищення людського потенціалу. Мотивацією студентів та викладачів, що навчаються та працюють за кордоном, є подальший кар’єрний ріст та вигідне становище на міжнародному ринку праці у ролі висококваліфікованих працівників.

Головними для навчання за кордоном є культурні, освітні, економічні та соціальні детермінанти:

1. Візова політика для іноземних студентів в країнах призначення: усунення перешкод для отримання візи, можливість працювати та перебувати в країні на час навчання.

2. Вищі можливості працевлаштування в країні походження за умови попиту та переваг високої кваліфікації на місцевому ринку праці.

3. Визнання іноземних дипломів та кваліфікацій в країнах походження та призначення.

4. Неістотна диференціація у вартості навчання (плата за навчання, витрати проживання) між країнами походження та призначення.

5. Якість освіти та репутація навчальних закладів у країні призначення порівняно з країною походження відповідно до міжнародних класифікацій.

6. Різноманітність спеціальностей та доступ до них у країні призначення.

7. Існування мереж студентів та випускників іноземних вузів в країнах походження, завдяки яким є доступною інформація про начальні заклади у країнах призначення.

8. Рівень та якість життя у країні призначення порівняно з країною походження.

9. Географічна, культурна близькість та історичні зв’язки країн.

10. Доступні для студентів соціальні переваги та інфраструктура у країні призначення.

11. Мовний фактор: найбільш привабливими для іноземних студентів є країни, де мовою викладання є англійська, як основна міжнародна мова та найбільш розповсюджена у світі.

Основними тенденціями в процесі інтернаціоналізації вищої освіти є зростання кількості іноземних студентів та диверсифікація шляхів отримання освіти за кордоном. З 2000 р. по 2006 р. кількість іноземних студентів у світі зросла на 54,4 % з 1,9 до 2,9 млн. осіб. Щорічний приріст в середньому складав 7,5 %. У 2009 році частка іноземних студентів у загальній чисельності студентів світу складає біля 2 %. При цьому найбільшими країнами-реципієнтами є США (19,7 %), Великобританія (11,6 %), Німеччина (8,6 %), Франція (8,2 %), Австралія (7 %), Канада (4,4 %), Японія (4,2 %).

Очевидно, що іноземних студентів притягують країни з найвищими показниками розвитку людського потенціалу та його освітньої компоненти зокрема (табл. 1).

Таблиця 1

Індекси розвитку людського потенціалу та рівня освіти у найбільших країнах призначення іноземних студентів

 

Країна

Індекс розвитку людського потенціалу

Індекс рівня освіти

США

0,956

0,968

Великобританія

0,947

0,957

Німеччина

0,947

0,954

Франція

0,961

0,978

Австралія

0,970

0,993

Канада

0,966

0,991

Японія

0,960

0,949

 

Високий рівень життя та надання освітніх послуг забезпечує популярність даних країн для іноземних студентів.

Міждержавний перерозподіл освітнього потенціалу зумовлений також об’єктивними факторами:

- мобільністю висококваліфікованих працівників в глобальній економіці;

- зменшенням транспортних та комунікаційних витрат;

- прагненням країн сприяти університетським та культурним обмінам з метою залучення висококваліфікованого персоналу;

- бажанням створити додаткове джерело доходів або підвищити престижність вузів на національному та міжнародному рівнях;

- потребою у кваліфікованій робочій силі в економіках країн, що розвиваються, де місцева освітня інфраструктура є недостатньою для підготовки відповідних кадрів.

Основними стратегіями країн щодо інтернаціоналізації вищої освіти є:

1. Стратегія взаєморозуміння засновується на міждержавному переміщенні студентів, аспірантів та викладачів через програми обміну, надання стипендій та партнерства між вузами. Особливістю є те, що по завершенні навчання студенти зобов’язані повернутися у країну походження. Стратегія спрямовується на взаємодопомогу країн у освітньому, культурному та науковому розвитку і є найбільш поширеною серед таких країн як Японія, Республіка Корея, Мексика, Іспанія. У США програма Фулбрайта зобов’язує студентів повернутись у країну походження на щонайменш два роки перед тим як подавати заяву на дозвіл на роботу в країні. Європейський Союз запустив програму Еразмус, що передбачає обмін студентами та викладачами в межах регіону з подальшим обов’язковим поверненням у країну походження та створення університетських мереж задля зміцнення почуття європейського громадянства серед молоді та знання кількох європейських мов.

2. Стратегія висококваліфікованої міграції передбачає продумане та цілеспрямоване працевлаштування іноземних студентів в країні призначення з метою залучення талановитої молоді, викладачів та наукових працівників, які можуть стати висококваліфікованим персоналом галузі знань, створюючи додаткові вигоди для національної економіки, посилюючи конкурентоздатність науково-дослідного та освітнього сектору в межах концепції побудови економіки знань. Для проведення даної стратегії використовується спрощена візова політика для цільових імміграційних груп. До таких груп можуть належати студенти з визначених регіонів, аспіранти та майбутні дослідники, студенти, що спеціалізуються в окремих галузях наук. Країнами, що дотримуються даної стратегії, є Канада, Франція, Німеччина, Великобританія та США.

3. Стратегія формування потенціалу (capacity building) включає стимулювання отримання вищої освіти, незважаючи на країну надання освітніх послуг, з метою швидкого підвищення людського та виробничого потенціалу країни, що розвивається. Дана стратегія спрямована на імпорт освітніх послуг в країни зі слабкою національною системою освіти. В зв’язку з цим вирішальними інструментами є співпраця з іноземними вузами та стипендіальні програми для державних службовців, вчителів, науково-викладацького складу університетів і студентів, що сприяє також міждержавному трансферу ноу-хау. При цьому національна стратегія повинна враховувати заходи щодо створення сприятливих умов для повернення кваліфікованих спеціалістів до країни походження. Такий шлях формування потенціалу набув поширення у Китаї, ПАР, Індонезії, Малайзії, Сінгапурі, В’єтнамі та ОАЕ.

4. Стратегія отримання доходу проявляється у тому, що іноземні студенти сплачують значно більше за навчання ніж місцеві. Таким чином вузи виходять на міжнародний ринок освітніх послуг прагнуть до постійного підвищення якості освіти, як гаранта власної конкурентоспроможності. Цей підхід характерний для Австралії, Канади, Нової Зеландії, США, Данії, Ірландії, Нідерландів та Великобританії.

На основі вищесказаного, варто зазначити, що роль освітньої міграції у перерозподілі людського потенціалу має неоднозначний характер. З одного боку країни призначення отримують очевидні вигоди від інтернаціоналізації вищої освіти. Надаючи іноземним студентам робочі місця по закінченні навчання, вони поповнюють національні висококваліфіковані трудові ресурси. Крім того, підвищується конкурентоспроможність, престижність та популярність національних вузів у світі, що сприяє подальшій інтенсифікації освітньої міграції.


За матеріалом: Курій Л.О. Інтернаціоналізація вищої освіти як засіб формування людського потенціалу в контексті міжнародних міграційних процесів // Стратегія розвитку України у глобальному середовищі / Матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції 17-19 листопада 2010 р. – Сімферополь: ВіТроПринт, 2010. – С. 269-273

http://nikolaychuk.at.ua/news/2010-11-27-56

Views: 1063 | Added by: lily | Tags: Курій Л.О., людський потенціал | Rating: 0.0/0
Total comments: 0
Only registered users can add comments.
[ Sign Up | Log In ]
Site menu
Search
Log In
Calendar
«  Грудень 2010  »
НдMoTuWeThFrSa
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Entries archive
Our poll
Хто заслуговує на висування єдиним кандидатом в Президенти в 2015 році від опозиції?
Total of answers: 54
Site friends
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Statistics

    Онлайн всього: 1
    Guests: 1
    Користувачів: 0
    Copyright MyCorp © 2017
    Hosted by uCoz